лись дуже давно одна стара жінка чи то співала, чи тужила: "Ще пограймось навперейми у піжмурки із бідою, заxоваємось од неї у сиру земельку, лельки!" А нещодавно випадково трапилися ці слова народної пісні, записаної, як колискова голодомору. Не про лелек і не про мальви з жоржинами – про біду, чорну бабу й темну хмару співали матері у голодному 1933-му. Жертвами насильницької колективізації, хлібозаготівель, політики терору, ставали їхні діти, які тихо розчинялися у тумані Голоду…Статистика ...