27 березня — Міжнародний день театру. Прекрасне свято, яке об’єднує не лише професійних театральних працівників, але й численних прихильників цього дивовижного мистецтва.
Театр – це особлива фабрика емоцій. Мабуть важко знайти людину, яка була б байдужою до цього виду мистецтва. Дійства на сцені заворожують, а іноді й вражають до глибини душі, викликаючи різні емоції - сміх, дивування, хвилювання і навіть сльози...
Сьогоднішнє наше знайомство з людиною, яка не уявляє свого життя без театру - Нелею Піхтіною. Більше двадцяти п’яти років вона знайомить та навчає маленьких покровчан з театральним мистецтвом. Спочатку працювала в Будинку творчості дітей та юнацтва, а вже 14 років є незмінним керівником театральної студії "Сюрприз" Дитячої школи мистецтв.
Вибір професії, з якою пов’язала своє життя наша співрозмовниця, був очевидним з юних років. З самого малечку приваблювала сцена й ті казкові дива, що відбуваються на ній. Першою, хто прищепив любов до театрального мистецтва стала керівник театрального гуртка Будинку культури, у далекі 80-ті, - Ірина Мішура. З теплотою пригадує своє дитинство на сценічних підмостках Неля Миколаївна. Після закінчення школи, здобувши омріяну фахову професію, вже й сама стала наставницею для малечі.
Її вихованці — у числі перших майже на кожному міському святі чи дійстві. І хоч сьогоднішнє життя затьмарене сумними подіями, юні талановиті артисти підіймають настрій своїми виступами у онлайн-форматі. Вірші, інсценівки, п’єси, вистави, міні-спектаклі — серйозні та веселі, жартівливі та сумні однаково заворожують та підкорюють артистичним виконанням.
Тож не дивно, що юні артисти — переможці численних фестивалів та конкурсів всіх рівнів. Раніше долучались до конкурсних подій у різних містах України та навіть закордону, а зараз змушені брати участь переважно дистанційно. Та вихованці разом зі своєю обожнюваною наставницею не впадають у відчай, розвивають таланти і будують плани наперед. Дуже любить всіх своїх учнів і Неля Миколаївна.
Ділиться, що випустила вже не одне покоління талановитих зірочок. Час плине і вже її колишні вихованці приводять до студії своїх дітей. Пишається, що окрім занять у студії їх об’єднує теплота спілкування й поза школою. “Ми велика дружня родина, - з гордістю говорить вона, - де кожен в любу мить підставить своє плече та підтримає. Дуже ціную таку атмосферу взаєморозуміння, підтримки, поваги та турботи. Особливо цінно, коли така опора є не лише від колег, керівництва відділу культури, адміністрації закладу, а й від вихованців та родин. Це так важливо завжди, а особливо — у сьогодення!”
Після закінчення навчання у творчому осередку, яке триває 6-8 років, діти підтримують спілкування зі своїм наставником. Неля Миколаївна теж завжди цікавиться життям своїх вихованців, завжди радіє успіхам, а особливо тішиться, коли обирають творчу професію, продовжують навчання й торують свій нелегкий мистецький шлях - Катерина Сударєва, Олександр Івлєв, Дарина Пригоцька, Євгенія Пасенко, Інна Петропольська, Евген Токарь, Магдалина Бурядник та інші. Пишається, що талановитих покровчан визнають та аплодують їм вже далеко за межами міста.
- Всі діти талановиті, немає безталанних дітей, - ділиться Неля Миколаївна крізь призму свого педагогічного досвіду. - Варто лише віднайти та розкрити ту особливу родзинку, яка є у кожного малюка і тоді його таланти заграють новими барвами!
Театр - частина нашої культури. У всі часи він мав великий вплив на суспільство. Особливо важливо берегти складові нашої культури у цей складний історичний період. Добре, що це усвідомлюють та втілюють в життя люди, закохані у мистецтво, віддані своїй справі, рідній країні та її майбутньому.
Прес-служба міського голови.