У 87-і роковини страшного голоду музейники відкривають широкому загалу нові факти, спогади наших земляків, котрі вижили у 1932- 1933 роках.

Сотні письмових свідчень складають основу постійнодіючої експозиції, присвяченої рокам спланованого знищення українського селянства – рокам Геноциду. Їх презентують в онлайн-екскурсії в останні холодні дні листопада, коли Україна згадує безневинних жертв вбивчої системи.

-За  останні десятиліття було зібрано  понад 300 документальних свідчень голодомору. Останні документи, результат тривалого пошуку нашого екскурсовода, історика, Людмили Карандєй. Ці свідчення неможливо читати, серце стискається від болю, скільки пережито, скільки випало на стражденну долю людей, - говорить директор закладу Тетяна Подольчак.

Спогади належать нашим землякам, жителям Дніпропетровщини. Вони головні свідчення Голодомору, смерті мільйонів людей від найлютішого – голоду. Дніпропетровщина найбільше постраждала від голодного мору. Було стерто з історії цілі села,  але народна пам'ять зберегла про них згадку. Експозиція містить хроніку Голодоморів, копії вбивчих документів, фотофакти. Серед численних світлин – зображення пам’ятного Хреста, встановленого у селищі Базавлук на місці масового захоронення полеглих у Голод 1932-1933 років.

-Ця страшна сторінка нашої історії не перегорнута, бо до цього часу спливають страшні факти Голодоморів. До музею приходять літні люди, які розповідають, що їм довелося перенести. Немає родини, котру б не торкнувся голод, - говорить начальник відділу культури Тетяна Сударєва.

За словами музейників, покровчани передають найцінніші експонати – копії світлин своїх родин, які дивом збереглися і можуть розповісти нам про тих, хто застав чорну днину. Експозиція містить багато символів – чорних лелек на тлі силуету скорботної матері, червону калину, що ніби краплі крові запеклася на колосках, житню хлібину на чорній хустині, в якій палає поминальна свічка. Покров – не забув, він – пам’ятає…

Прес-служба міського голови.