У народному історико-краєзнавчому музеї імені Миколи Занудька днями презентували виставку незвичайних картин, створених із риб’ячих кісточок та мушель.

Директор музею Тетяна Подольчак представила автора цих дивовижних робіт — народного майстра і поета із Лошкарівки Віталія Івановича Синьоокого. Його творчість- це унікальне поєднання таланту, праці, фантазії й сили духу. Для митця ця презентація стала особливим моментом спілкування з юними покровчанами — учнями гімназії №4.

Разом із народним майстром до Покрова приїхала його дружина — поетеса Тетяна Іванівна, його незмінна опора в житті й творчості. Подружжя — колишні вчителі, які познайомилися в юності завдяки поезії. Їхнє творче партнерство триває вже багато років і має глибокий особистий сенс. Віталій Іванович інвалід дитинства, і Тетяна Іванівна підтримує його у всьому. Готує природні матеріали для картин - надихає.

Під час презентації майстер розповів про те, як виникло його незвичне захоплення, поділився технічними тонкощами. Поєднання з кістковим матеріалом мушель стало своєрідним ноу-хау автора. Він використовує їх як акценти та центральні елементи. Кожна робота має назву і власний сюжет, до багатьох автор пише короткі есе.

Усього у Віталія Івановича 25 таких композицій. П`ять він подарував Софіївському музею, а решту двадцять нашому народному історико-краєзнавчому музею. Цей жест — не випадковий. Віталій і Тетяна Синьоокі давно цікавляться діяльністю музею, читають публікації й щиро його підтримують. Саме з поваги та довіри до колективу музейників та його місії вони й вирішили поділитися частинкою своєї творчості.

Зустріч не обмежилася лише презентацією картин. Подружжя продекламували вірші зі своїх збірок. Віталій Іванович — поет із чіткою громадянською позицією. Він зачитав кілька зворушливих творів, які стали відгуком на жорстокість російського агресора, який не шкодує навіть дитячих життів. Взагалі його твори дуже глибокі, образні, ніби щира розмова. Серед них і філософські роздуми і лірика й непохитна віра в силу духу — ту, яку він сам носить у собі, з дитинства долаючи життєві труднощі.

Вірші Тетяни Іванівни не поступаються у майстерності та ліричності, у них живі емоції та життєва сила.

Віталій та Тетяна Синьоокі подарували музею також свої збірки творів, примірник за підписом автора і гімназії №4.

Зустріч вийшла теплою, душевною, наповненою щирими розмовами й емоціями. Бо, насправді мистецтво може народжуватися з будь-якого матеріалу, якщо у нього вкладено серце. Виставка робіт Віталія Синьоокого стала глибоким людським свідченням про любов, творчість і незламний дух.

Пресслужба міського голови.