19 серпня виповнилося рік, як бойові дії на Сході у свої безсмертні списки записали нашого земляка – Олександра Ісаєнка. Мобілізований у травні, він воював за цілісність нашої держави у складі 51-ї механізованої роти 2-го батальйону 72-ї механізованої бригади. Загинув у бою під Старогнатівкою, що під Волновахою,не дочекавшись свого 34- річчя.

Це була друга за рахунком втрата, яку з непідробним болем сприйняли жителі міста, котра смертельною тугою назавжди огорнула серце мами Олександра – Тетяни Іванівни та сестри Вікторії. Першим трагічну статистику відкрив Дмитро Стрілець, у лютому, потрапивши в засідку під Дебальцевим. Об’єднані спільним горем, мама Дмитра цього дня згадувала і свого, і чужого сина.
Звичайно, немає таких слів, які б могли втішити материнське серце, та все ж дієва підтримка, відчуття того, що це не лише твоя власна біда – важливі.

Вчора біля стели на честь героя і на кладовищі, де він похований, заступник міського голови Наталія Бондаренко знаходила потрібні слова. Без зайвого пафосу говорили про земні важливі речі – про життя і втрати, про мир і спокій на нашій землі, сходились у спільному бажанні, аби таких страшних звісток більше не було.

Вшанувати пам'ять Олександра Ісаєнка на Алею слави прийшли представники воєнкомату, ветерани АТО, громадськість. Хвилиною мовчання і квітами присутні висловили свою скорботу.
А напередодні вечір пам’яті Олександра Ісаєнка за участі його мами пройшов у міському народному музеї.
Місто пам’ятає своїх героїв.
Прес-служба міського голови.