Цей навчальний рік ювілейний для викладача по класу фортепіано та сольфеджіо Олени Вікторівни Семенухи. У вересні виповнилося 40 років, відколи вона у якості педагога переступила поріг Дитячої школи мистецтв. Це було особливе відчуття - повернення у рідні стіни й до тих людей, які дали крила і потужну базу. Досі з теплотою вона згадує тодішнього директора Анатолія Григоровича Розувайла, своїх наставників Олену Романівну Краєвську та Валентину Пилипівну Собіщанську.
Зараз вже досвідчений педагог сама є взірцем, другом і наставником для багатьох випускників, які обрали за фах – музику. Деякі з них тепер колеги і привід для гордості.
З дитинства ніким іншим, окрім викладача музики, Олена Семенуха себе не уявляла. Неабиякі здібності унаслідувала від батька. Не маючи музичної освіти, мав гарний слух і грав на багатьох інструментах.
Спочатку були прекрасні роки навчання у музичній школі, далі, звісно, музичне училище. Навчалася далеко від дому, рік попрацювала на чужині і повернулася додому.
Щиру, справедливу, віддану своїй справі, Олену Вікторівну люблять учні, поважають колеги, шанують батьки. Її професіоналізм та велике серце зробили можливим те, чого до неї в Україні ніхто не брався.
Не один рік копіткої праці, створення власної «особливої» методики привели до неймовірного результату. Викладачці не просто вдалося навчити грати на інструменті «сонячну» дитину, а досягти такої виконавської майстерності, що дозволила учениці брати участь і перемагати на загальних підставах у солідних конкурсах.
У 2013 році Ліза Халявченко разом зі своїм викладачем стали сенсацією і надією для багатьох родин, які виховують діток із синдромом Дауна. Покровчанки зіграли у чотири руки на концерті голландського оркестру Jostiband – найбільшого у світі музичного колективу, в якому грають особливі музиканти. Після того, у Лізи було і буде ще багато перемог, за якими незмінний, більше ніж викладач.
Маючи успішні напрацювання, Олена Вікторівна продовжує допомагати особливим діткам опановувати гру на фортепіано. Для них це не просто музичний, а потужний реабілітаційний інструмент. Щодо цього, у досвідченого викладача лише одна порада до батьків особливих діток, аби якомога раніше знайомили їх з музикою, від цього залежить результат.
Уроки викладача сольфеджіо і класу фортепіано залишаються в пам’яті учнів не лише міцними знаннями з предметів. На заняттях вона розповідає про свідомо забуті імена українських культурних діячів, музикантів, їхні твори і мелодії.
- Мені дуже хочеться щоб наші діти зростали освіченими, самодостатніми, не знали, що таке комплекс меншовартості.
Вірю в Перемогу і те, що Україна стане сильною і квітучою, бо підростає гідне покоління, - переконана Олена Вікторівна Семенуха.
І це слова справжнього викладача, педагога, бо як казав Григорій Сковорода: «Лише той вчитель, хто живе так, як навчає».
У професійне свято та з нагоди фахового ювілею, хочеться побажати чудовому викладачу, щоб здійснилися усі Ваші життєві плани та творчі мрії, а кожен день життя буде сповнений світлої мелодії, яка надихає на перемоги!
Прес-служба міського голови.
