У 85-ю річницю пам’яті жертв Голодомору 1932-33 років, згідно з розпорядженням міського голови Олександра Шаповала, Покров вшанував безневинно загиблих у страшних жнивах смерті, голодоморах 1932-33, 1921-22, 1946-47 років.

Сторінки історії, що стали народним болем, перегортали на вечорі-реквіємі, який зібрав численних містян на центральній площі міста. Запалені свічки, кадри-свідчення кінохроніки і колоски, як символ життя, що було відібране, аби назавжди викреслити з генетичної пам'ятті. Але вона вижила у свідченнях, сповідях, які стали вироками тоталітарному режиму.

Про це говорили настоятель храму Св.Петра Могили отець Іван, спеціаліст міського народного історико-краєзнавчого музею ім.М.Занудька Людмила Карандєй.
Страшний голод, що тривав 17 місяців, з 1932 по 1933 роки, залишається у пам’яті поколінь, у тому страхові, що хліба – не буде. Таким одкровенням звертався до покровчан письменник, журналіст, режисер Руслан Горовий: "Нас убивали, заставляли забути про це, не дозволяли говорити. Моя прабабуся з Сумщини боялася навіть у 80-ті розповідати як голод перетворює людей на звірів. Не дай, Боже, пережити це, бачити, як вмирають діти...Давайте шанувати пам'ять нашого знищеного покоління, ми  мусимо про це пам’ятати."

Голодомор став трагедією кожної української родини – нашого багатостражденного народу. За даними істориків, весною 33-го в Україні щохвилинно помирало 17 людей, тисяча за годину, 25 тисяч чоловік в день...

 
За упокій душі кожного покровчани запалили свічки скорботи, пом’янувши всіх, хто загинув у страшні роки Голодомору.
Події, яким немає забуття, стали темою уроків пам’яті у загальноосвітніх та закладах культури, екскурсів у минуле міського музею.

Прес-служба міського голови.