«Леся Українка – символ сили і незламності» - під таким гаслом відбувся теплий і натхненний літературний конкурс, присвячений  видатній українській поетесі, драматургу та громадській діячці - Лесі Українці. Цей день став не просто шкільною подією, а щирою зустріччю з поетичним словом, яке й сьогодні звучить сильно, переконливо й по-особливому сучасно.

Наприкінці лютого українці традиційно повертаються думками до постаті Лесі Українки - жінки, чий голос крізь роки звучить упевнено й сміливо. Саме 25 лютого 1871 року народилася майбутня видатна письменниця, якій судилося стати однією з найяскравіших постатей національної літератури. Її поезія - про силу духу, гідність, внутрішню свободу й любов до Батьківщини - і нині знаходить відгук у серцях молоді. Рядки «Ні! Я жива! Я буду вічно жити!» звучали й цього дня особливо символічно, - як нагадування, що справжнє слово не старіє й не втрачає своєї сили.

Саме з таким настроєм гімназисти готувалися до конкурсу. До нього долучилися як наймолодші школярі, так і старшокласники, учні з першого по дев’ятий клас обирали поезії, які торкалися їхньої душі. Талановитих дітей у цьому прагненні підтримували вчителі. Педагогічний колектив гімназії послідовно створює освітній простір, у якому дітям цікаво зростати й відкривати свої таланти. Тут заохочують до творчості, допомагають кожному відчути власну значущість. Завдяки таким заходам формується не лише любов до української мови та літератури, а й глибше розуміння національної культури - живої, сучасної, близької – власної ідентичності.

Кожен виступ став справжньою подією як для учасників конкурсу, їхніх наставників, так і журі, яке не приховувало щирого захвату від виступу конкурсантів. Директор міського народного історико-краєзнавчого музею ім. Занудька Тетяна Подольчак, провідний бібліотекар гімназії Віра Решетняк, письменниця, викладач ліцею№6 Тетяна Прокоф’єва, поетеса, вчитель ліцею №8 Валентина Мала зазначали, як непросто було визначитися з переможцями, коли кожен виступ лунав щиро й натхненно.

У залі звучали поезії, немов оживали твори, учні презентували виразне читання улюблених рядків. Хтось хвилювався, хтось упевнено дивився в залу, але всіх об’єднувала любов до рідного слова. Діти не просто декламували -  надавали рядкам особистого звучання.

Найменші школярі декламували і вірші Тетяни Прокоф’євої про рідний край – про Україну. Автор цих рядків, а також поетеса Валентина Мала зверталися до дітей зі словами вдячності та підтримки, розповідали про власний творчий шлях, закликаючи не зупинятися, розвивати таланти, плекати рідну мову.

Про важливість вивчення й дослідження літературної спадщини, власної історії та культури говорили Тетяна Подольчак та Віра Решетняк.

Оплески були теплими, а усмішки - щирими. Атмосфера заходу поступово наповнилася особливою довірою - слово ніби стирало межу між сценою та глядачами. Кожен з учасників вже був переможцем. Отримуючи дипломи й подарунки, діти не приховували радості. Для них конкурс став не лише перевіркою творчих здібностей, а й відкриттям - можливістю глибше відчути постать Лесі Українки та переконатися, що поезія може бути близькою й надихаючою.

"Такі події ще раз доводять: любов до рідного слова народжується саме тут - у шкільних стінах, у підтримці наставників, у спільному переживанні й творчому пошуку". - На цьому наголошувала директор гімназії Світлана Главацька. Саме в таких щирих миттєвостях - у дитячих голосах, хвилюванні перед виступом і світлі в очах - з'являється справжній зв’язок поколінь, а слово Лесі Українки продовжує жити й звучати по-новому.

Пресслужба міського голови.