Сьогодні на фасаді ліцею №2, де навчалися Герої, що віддали життя за Україну, урочисто відкрили меморіальні дошки.
Під час церемонії відкриття зібралися рідні, друзі, вчителі та учні ліцею, мешканці міста. Вони згадували Артема та Віталія теплими словами, ділилися спогадами, висловлювали вдячність за їх жертовність. Присутні вшанували пам’ять Героїв хвилиною мовчання та поклали квіти до меморіальних дошок.
Артем Максименко навчався в цій школі, займався спортом, по закінченню - опанував професію електромонтера. З юних років мав загострене почуття справедливості, завжди був готовий допомогти іншим.
Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Артем без вагань долучився до лав захисників. І вже 26 лютого він став військовослужбовцем 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, де обіймав посаду командира вогневих позицій.
У складі бригади воював на Ізюмському, Лиманському та Куп’янському напрямках, здійснював бойові операції, підтримував побратимів, знищував ворожу техніку та живу силу противника. 16 лютого 2024 року під час виконання розвідувального завдання поблизу Новоселівського Луганської області сержант Максименко загинув унаслідок ворожого артилерійського обстрілу. Воїну було лише 31...
За життя Артем отримав низку нагород, зокрема орден «За мужність» III ступеня, нагрудний знак «Знак пошани» та посмертно- почесну відзнаку «За заслуги перед містом» і звання «Почесний громадянин міста Покров».
Віталій Катіба ще змалечку цікавився історією та географією, мав надзвичайну пам’ять і захоплювався вивченням карт. Згодом це захоплення допомагало йому добре орієнтуватися в складних бойових умовах.
З початком повномасштабної війни, попри стан здоров’я, Віталій добровільно став на захист рідної землі. Солдат служив у складі 21-ї окремої бригади спеціального призначення, брав участь у боях за Кліщіївку, Курдюмівку, Озарянівку, Бахмут, Часів Яр, Веселе, Красногорівку. Саме біля Красногорівки 11 квітня 2024 року він отримав смертельне поранення. Герою було лише 40 років. Посмертно йому присвоєно звання "Почесний громадянин міста Покров".
Віталія згадують як мужнього воїна, неформального лідера, який завжди відстоював правду і ніколи не втрачав почуття гумору. Побратими цінували його за хоробрість, надійність і самовідданість. Він був люблячим сином, братом, турботливим сім’янином.
Пам’ять про Віталія Катібу та Артема Максименка житиме у серцях земляків. Вічна шана Захисникам України!
Знаки пам’яті на стінах рідної школи – нагадування усім нам про справжню ціну свободи та незалежності України.
Пресслужба міського голови.
