Людина-легенда, людина-епоха, ентузіаст, який усе своє життя присвятив збереженню історичної пам’яті та любові до рідного краю – таким був Микола Андрійович Занудько. Сьогодні, 22 квітня, 100 років від дня народження  Почесного громадянина Покрова. До цієї дати  у міському Народному історико-краєзнавчому музеї ім. М.Занудька відбулася пам’ятна зустріч, присвячена краєзнавцю, журналісту й засновнику музею — Миколі Андрійовичу Занудьку.

Цього дня музей наповнився теплом спогадів про людину, яка є знаковою постаттю в історії Покрова, особистістю, що залишила по собі безцінну спадщину і лише світлу пам'ять. У закладі зібралися ті, хто особисто знав Миколу Андрійовича, співпрацював з ним, з ким перетнулися життєві й професійні дороги: Іван Лісовий, Василь Теренін, Леонід Чепінський, Михайло Жукоцький, Сергій Бурлай. І послідовники справи цієї великої людини – фахівці музею, відділу культури виконкому, які зібрали унікальні факти з життя Миколи Занудька, що писав історію Покрова не лише на шпальтах газети «За марганець», а й через експонати, документи, віднайдені в закутках часу.

Микола Занудько приїхав до міста у 1956 році, позаду була Друга світова війна, про яку нагадували медалі та ордени. Фронтовик, журналіст, він міг обрати легший шлях, але серцем відчув: місту потрібен осередок пам’яті. Працюючи редактором багатотиражки «За марганець», він водночас збирав історії гірників, зберігав світлини, предмети побуту, документи. Так, крок за кроком, народжувалася велика справа його життя — міський музей.

У 1967 році мрія стала реальністю — у грудні в місті відкрився музей. Уже через два роки він отримав почесне звання «Народного». Це був не просто заклад — це був живий організм, наповнений духом минулих поколінь, ідейністю засновника та вірою в значення історії. Усе це стало можливим завдяки Миколі Андрійовичу Занудьку.

— Пам’ятаємо, як він, усміхнений, але завжди серйозний у справі, збирав експонати, говорив з людьми, переконував, що кожна річ — це історія, — ділилися спогадами Іван Лісовий та Леонід Чепінський. — Його «Москвич» долав десятки кілометрів, аби зібрати експонати у селах, записати спогади очевидців, перевезти старі глечики, рушники, фото. Без музею, казав, місто мертве. Бо музей — це серце.

Про те, що його серце боліло за місто, розповідав Василь Теренін. Як за ініціативи й сприяння Миколи Андрійовича створювалися шкільні музеї, згадував Михайло Жукоцький. Зібрані матеріали історика й краєзнавця мали виняткову історичну цінність, наголошували Сергій Бурлай та Оксана Сізова.

У 1997 році музей отримав його ім’я. Це стало визнанням і вдячністю людині, яка заклала основу для збереження історії Покрова.

Життя Миколи Андрійовича було коротким — лише 68 років. Його не стало 21 квітня, у переддень свого дня народження - 22 квітня…

— Музей залишається головною скарбницею міста, — говорить директор Тетяна Подольчак. — Це місце живе, його відвідують щодня. В кожному експонаті, в кожному слові екскурсовода — пам’ять, яку подарував усім нам Микола Андрійович Занудько.

До визначної дати відділ культури виконкому спільно з музейниками створили буклет «Портрет літописця довжиною в століття», представили експозицію з головними віхами життя Миколи Андрійовича Занудька. За словами Тетяни Сударєвої, Тетяни Подольчак, Людмили Карандєй, Марини Ходи, - це данина безмежної поваги людині, яка присвятила своє життя рідному місту.

Зустріч у музеї стала не лише вшануванням постаті. Вона була нагадуванням про те, як важливо знати свої корені, цінувати тих, хто зберігає минуле, і самим долучатися до творення майбутнього.

Пресслужба міського голови.