Живі квіти з пшеничним колоссям та багряними гронами калини – щороку у річницю Голодомору покровчани несуть ці німі символи скорботи за мільйонами загиблих у 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 роках. Разом з житнім хлібом покладають до пам’ятного Хреста у селищі Базавлук, зведеного у знак жалю за сотнями земляків, вбитими спланованим голодом. Карантинні обмеження вплинули на проведення заходів, але не на пам’ять.

У четверту суботу листопада Україна згадує цю страшну сторінку своєї історії, визнану геноцидом українського народу. Поминає і Покров всіх, хто залишився за межею голодних років.

У пам’ять про них на початку 90-х було встановлено Хрест у місці масового захоронення загиблих, там, де колись були квітучі села, по яких залишилися лише спогади. Місто пережило ту страшну народну біду, його територія була зоною голоду, про яку сьогодні розповідають мешканці Покрова й старостинського округу.

Вони ішли до Хреста, запалюючи свічки у спомин за безневинно загиблими. Схиляли голови зі словами: «Щоб не повторилося...» Заупокійну молитву відслужив отець Мар'ян.

88-м роковинам були присвячені онлайн-заходи у закладах культури й освіти, клубних установах, Будинку культури Шолохового, під час яких розповідали про причини та жахливі наслідки Голодоморів, про мільйони загублених життів...

Прес-служба міського голови.