Зимівники, військова слобода, волость… Який тільки адміністративний статус не надавали Шолоховому з прилеглими селами впродовж 300-річної багатостраждальної історії.
Останній – старостинський округ, селяни обрали самі, сподіваючись що у партнерстві з енергійним Покровом, їм вдасться розправити крила.
Від витоків до сьогодення
Тим хто дивується, як Шолохове уникло декомунізації, буде цікаво знати - назва його не пов’язана з автором “Тихого Дону”. Переповідають, що походить вона від прізвища першого постійного поселенця цієї місцевості – козака Шолохового.
Як розповідає місцевий краєзнавець Віктор Чергинець, початку тут були лише зимівники, а згодом мальовничі землі у межиріччі Базавлука та Солоної, для осілого проживання, облюбували козацькі старшини.
Із середини 18 ст. місцевість «багатолюдна і промислова, в різні сторони розкидана» відома як слобода Шолохове.
Після зруйнування останньої козацької січі, її мешканців перевели у стан військових поселенців, які мали постачати певну кількість солдат до царської армії, користувалися казенними землями та платили оброк. Пращури нинішніх покровчан, хоч і феодально залежали від держави, проте ніколи не були кріпаками.
На цей час уже існували села Миронівка та Ягідне, яке потім перейменували в Улянівку. Поселення розростались, в тому числі за рахунок біглих кріпаків, а пізніше переселенців з інших губерній. До кінця 19 ст. там мешкало близько 5 тисяч.
Коли неподалік відкрили марганцеві поклади, жителі навколишніх сіл ходили до Покровських копалень на сезонні роботи. Дехто осідав у шахтарських поселеннях, утворюючи перші династії теперішнього Покрова.
Незважаючи на міграцію та велику смертність, а люди тоді сотнями помирали від дифтерії, віспи та холери, перед Першою світовою війною сільська громада нараховувала до 7 тисяч мешканців.
Напередодні ж Другої світової населення скоротилося до 4,5 тисяч. Демографічні дані свідчать, наскільки тяжкими для шолохівців були наступні десятиліття.
З 1917 по 1920 роки наша територія стала ареною запеклої і безжалісної боротьби, в якій зійшлися численні претенденти на владу в Україні – червоні, білі, австро-німецькі війська та інші сили УНР, махновці.
Після розгрому армії Врангеля, про що нагадує курган при в’їзді в Шолохове, остаточно влада перейшла до більшовиків.
Невдовзі люди сповна відчули, і що таке розкуркулення, і що таке колективізація. У селах, де є вода та щедрі природні умови, роботящі люди ніколи не бідували. До революції у шолохівчан було до півсотні вітряних млинів, мали навіть один паровий.
Хоча більшість і не прагнула віддавати майно та працювати за трудодні, все ж на початок 1931 року 85% селян було колективізовано. Спочатку в один колгосп, потім утворилося ще чотири артілі.
Шолохове не оминув і режим “чорних дошок” - один з найжахливіших заходів в історії репресивної політики. До Національної книги пам’яті жертв голодомору, внесено дані про75 мешканців, які у 1933 році стали жертвами штучного голоду.
У перші дні нападу фашистської Германії, близько тисячі селян пішли на фронт. Підпільну роботу на місцях вели два партизанських загони. Окупація розпочалася у серпні 1941-го. Гітлерівцями розстріляно 67 мирних жителів, 340 юнаків та дівчат загнано на каторжні роботи. Звільнили селище двома днями раніше, ніж територію нашого міста. 2 лютого 1944 року місцевість було звільнено.
Переживши важкі повоєнні роки, села почали відроджуватися. Попри чорні плями та прорахунки радянської тоталітарної системи, село, як соціальний осередок - інвестувалося.
Тогочасні потреби селян задовольняли будинок побуту, дільнична лікарня на сто ліжок, пологовий будинок, чотири дитячих комбінати на 200 місць. Діти навчалися у початковій, восьмирічній та трьох середніх школах, де для трудової молоді було вечірнє та заочне відділення. У 1978 році збудували нову сучасну школу на 700 учнів. Працював, щоправда побудований на місці церкви, будинок культури із глядацькою залою на 300 місць. Селяни займалися у драмгуртку, танцювальних групах, ходили на хор, були естрадний і духовий оркестри. Залишки асфальту, які до сьогодні збереглися на сільських вулицях, теж відтоді.
Крапку інфраструктурним перетворенням поставив крах радянської системи господарювання. Зі спадом аграрного виробництва погіршився добробут селян, які виживали за рахунок присадибних ділянок.
Глибока економічна криза 90-их, соціальні втрати, якими супроводжувалися спроби реформувати аграрну сферу, зумовили занепад інфраструктури та безробіття. Зростала прірва між можливостями та умовами життя у селі та місті. Не бачачи перспектив, молодь покидала село. Така тенденцію зберігається і досі. Нині на території Шолохового, Улянівка та Миронівка мешкає 297 осіб віком від 16 до 34 років. Справедливо зазначити, що процес урбанізації набагато глобальніший, і навіть за ідеальних умов, село не повернеться до своїх меж. Сто років тому у селах проживало понад 80% українців, зараз близько 30%.
Ефективних державних програм розвитку чи переформатування діяльності сіл не з’явилося і в період незалежності. Сільського бюджету недостатньо для задоволення потреб. Незважаючи на соціально орієнтоване господарювання місцевих агропідприємств, їхня допомога теж не вирішує сільських проблем.
Паростки надії на поліпшення становища, з’явилися з впровадженням в Україні реформи децентралізації, яка пропонує механізми для розвитку територій.
Разом заради розвитку
Коли з’явилася можливість добровільного об'єднання, кращої альтернативи ніж Покров, який вже продемонстрував свою спроможність в умовах децентралізації, Шолохівська громада не побачили. Та тоді існували законодавчі обмеження для об’єднання сіл з містами обласного значення. У квітні минулого року їх скасували, і шолохівчани знову повернулися до цього питання. На громадських слуханнях понад 90% населення висловилися “за” такий крок.
Звичайно, не вся місцева еліта прагнула десь втрачати свої позиції. Проте сільський голова та депутати підтримали односельців відповідними рішеннями, хоча для Віктора Базілєвича це означало поступитися повноваженнями, а для депутатів скласти свої мандати.
Ухвалюючи рішення - погоджуватися, чи ні, на пропозицію сільської громади, у Покрові зважали на висновки обласного центру розвитку місцевого самоврядування. Директорка центру Олена Тертишна, присутня на вирішальному засіданні сесії міської ради, була оптимістичною на рахунок спільного майбутнього. Вигоди для селян вбачала у доступності міської інфраструктури та зростанні фінансових ресурсів, передусім через перехід на прямі бюджетні відносини з державою та розширення власних можливостей у наповненні бюджету.
Місто ж мали зацікавити розвиток території та зростання інвестиційної привабливості. На питання про ризики, Олена Тертишна назвала єдиний — пасивність самої громади та небажання скористатися інструментами, які надає децентралізація.
22 листопада 2018 року, з наданням міськрадою згоди на приєднання Шолохівської сільської ради, утворилася перша в області ОТГ з центром у місті обласного значення.
Для сільської території розпочалася нова сторінка історії, ім’я якій – Шолохівський старостинський округ.
Трохи про сьогоднішній соціально-економічний портрет старостинського округу, куди входять Шолохове, Миронівка та Улянівка.
Сукупне населення - 3035 осіб, житловий фонд налічує 1215 будинків. У Шолоховому є загальноосвітня школа, дитячий садок, будинок культури , бібліотека. По клубу і бібліотеці мають Миронівка та Базавлук (так по старій пам’яті називають частину Шолохового, яка до 1947 року була селом Апостолівського району).
Послуги населенню надають два відділення зв’язку (працюють не щодня), перукарня, дільнична ветлікарня, є продовольчі та промислові магазини, кафе.
На території Шолохівської сільської ради розташовані і працюють агроформування «Берегиня» та «Базавлук», є особисті селянські господарства та зареєстровані земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва.
- Актуальна проблема громади – відсутність питного водопостачання на більшій території Шолохового.
Маємо надію, що її допоможе вирішити субвенція від держави на інфраструктурний розвиток, на яку тепер може розраховувати громада, - ділиться планами староста Віктор Базілєвич.
Ще не завершені усі процедурні питання інтеграції сільської території, а переваги вже для мешканців очевидні.
- Значно покращилося транспортне сполучення, - розповідає голова ради ветеранів Тамара Іванівна Натикана.
- Якщо раніше проїзд до Покрова обходився в 12 гривень, то після того, як продовжили міський маршрут 1а, для пенсіонерів безкоштовний, решта пасажирів сплачує значно дешевше – 6 гривень. Тішить і те, що не треба за будь-якою довідкою їхати за 35 км до райцентру – усі питання можна вирішити у ЦНАПі Покрова, навіть на віддаленому доступі.
Отримати весь спектр медичної допомоги – звернутися до сімейного лікаря, вузького спеціаліста чи госпіталізуватися, теж можна у Покрові.
Крім соціальних установ, на старостинський округ розповсюджуються і послуги міського комунального підприємства «Добробут». Люди спостерігали, як взимку міська спецтехніка розчищала від снігу сільські дороги, на вулицях установили урни та контейнери для сміття. На селі взялися за обслуговування зовнішнього освітлення.
Це лише те, що перше кидається в очі, і про що говорять люди.
В селі пожвавилася культурно-масова робота, побільшало заходів, до яких зросла і цікавість шолохівчан.
- Жителям в дивину, що важливі для села події, проходять разом з міським головою.
У людей зникає відчуття, що про них забули, - говорить директор сільського клубу Тетяна Алілуєнко.
Власне, за словами мешканців, авторитет Олександра Шаповала зіграв не останню роль у бажанні об'єднатися з Покровом.
Хоча більшість розуміє - приєднання не означає, що хтось прийде та все зробить. Для сільської громади зараз головне — зуміти скористатися новими можливостями та ресурсами. А основним активом громади є вмотивованість, згуртованість та бажання досягти нової якості життя. Щирим та працьовитим шолохівчанам цього не бракує.
Прес-служба міського голови.
