Люди твого міста. Професія — повертати розкіш людського спілкування

Кілька сотень покровчан, подивившись на світлину, згадають людину, яка у далекому, а можливо й не дуже, світлому дитинстві “вивуджувала» з них літеру «р» і могла без зупинки вимовляти безліч скоромовок.

У вересні буде 30 років як вчитель-логопед Наталія Владиславівна Томіліна присвятила себе улюбленій роботі з дітьми у незмінному дитячому садочку №21 “Казка”.

Закінчивши Пермський державний університет, покровчанка повернулася у рідне місто. У школі на той час вільного місця не було, а от у садочку, куди відвела сина, якраз потрібен був логопед.

- Ні разу не пошкодувала, що так склалася доля і мені випало працювати з дошкільнятами. Ці маленькі янголята такі довірливі, з ними так цікаво, - говорить Наталія Володимирівна.

Звичайно, як і кожний вихователь, вона має знати усі нові мультфільми, ігри та модних ляльок. Бо логопед - то не лише педагог і трохи лікар, а й психолог. Треба бути з дитиною на одній хвилі, вміти відкрити дитячу душу, щоб та повірила в себе і свій успіх.

- У період розвитку мови, у діток дедалі частіше зустрічаються порушення мовленнєвого розвитку. Якщо батьки недостатньо серйозно поставляться до цього, сподіваючись що “виговориться”, можна втратити дорогоцінний час для ефективної корекційної роботи. Що в подальшому може викликати комплекси та труднощі в навчанні, - застерігає фахівець.

Аби такого не сталося з вихованцями, Наталія Владиславівна працює над виправленням неправильної звуковимови та іншими функціональними порушеннями мовлення. Причому єдиним корекційним простором, де кожен педагог робить свій внесок у розвиток мовного потенціалу дітей, є вся логопедична група.

Роботу в садочку досвідчений фахівець поєднує з діяльністю в міському Інклюзивно-ресурсному центрі, де проводить комплексну діагностику, теж займається виправленням порушень мовлення й допомагає вирішувати проблеми комунікації.

Ґрунтовні знання, професіоналізм, і що чи не найголовніше — любов до дітей творять маленькі дива. Подорослішавши, колишні вихованці забувають про свої дитячі особливості. Бо їм пощастило, що на їхньому життєвому шляху у потрібний час зустрівся справжній професіонал.

Наталія Владиславівна щиро радіє, коли на вулиці її зупиняють “свої” вже дорослі діти, щасливі і впевнені у собі. А отже справа її життя потрібна людям і несе у світ добро.

Прес-служба міського голови.