Робота у сфері культури вимагає особливих якостей. Адже тобі потрібно давати людям ті емоції та переживання, які підтримають навіть у важкі часи, додадуть їм віри й наснаги.

У житті Тетяни Алілуєнко тісно переплелися Покров і Шолохове. Тут, у місті, вона народилася, навчалася, працювала. Тут же зустріла свого майбутнього чоловіка з яким разом по життю йдуть вже 41 рік і виховали двох дітей. До Шолохового, яке є рідним для її батьків, вона з родиною переїхала у 1996 році. Тож для жінки багато в чому символічно, що сьогодні місто і село об'єдналися в одну громаду.

Усе життя Тетяна займалася художньою самодіяльністю. “Чим би не займалася — у мене завжди був зв'язок із культурою, велике бажання брати участь у різного роду заходах”, — говорить жінка.

Особливе місце у її житті посідає шолохівський будинок культури. Як зізнається Тетяна, дивлячись на його будівлю, у неї завжди було відчуття, що вона обов'язково там працюватиме. Так і сталося. 12 років тому вона прийшла до закладу на посаду художнього керівника. А вже після утворення старостинського округу Тетяні запропонували його очолити. Пропозиція стала несподіванкою, але любов до культури та підтримка з боку односельців вплинули на прийняття рішення.

Як відзначає жінка, сьогодні культурне життя Шолохового отримало ніби друге дихання. Перш за все, в роботі Будинку з'явилася довгоочікувана стабільність, тут йдуть регулярні заняття у гуртках, відроджують традиції, проводять тематичні свята. Вихованці гуртків стають учасниками багатьох культурних заходів, які проводяться у Покрові. У свою чергу колективи з міста залюбки приїжджають в гості подарувати свою творчість жителям села.

На думку Тетяни Алілуєнко, зараз співпраця між культурними осередками у місті вийшла на новий рівень. Відзначає роль підтримки з боку керівництва Покрова й особливо міського відділу культури. Закладу допомагають як морально, так і матеріально, що дозволяє йти в ногу з часом і виходити на новий рівень. Є багато планів та ідей, адже в селищі живе чимало талановитих людей, зокрема тих, хто займається народними ремеслами.

Поступово він відновлює свою функцію культурного осередку, в якому жителі селища можуть з користю провести час і поспілкуватися.  Заходи, які тут проводяться, поєднують людей різних вікових категорій. Наприклад, зустрічі в рамках проекту “Бабусині секрети” відвідують як пенсіонери, так і люди більш молодого віку.

Жінку тішить, що за останній період односельці стали частіше приходити до будинку культури й вона вірить, що поступово таких людей ставатиме все більше.

Але досягти результату було б не можливо самотужки. Вірною помічницею для Тетяни Алілуєнко є її талановита колега Ірина Рибалкіна. Поряд також працює її чоловік Володимир.

“У нас дуже гарний тандем однодумців. Ми наче перебуваємо на одній хвилі й це дуже важливо для нашої роботи”, — говорить жінка.

Варто зазначити, що Тетяна сама є творчою людиною. Серед її хобі унікальна техніка плетіння предметів і фігур, для чого в якості матеріалу вона використовує різноманітні рослини. Особливо вдало у неї виходять працювати з кукурудзяним листом.

Цей матеріал наче оживає в її руках. Її вироби неодноразово брали участь у різноманітних виставках, демонструвалися на фестивалі народних ремесел у Петриківці, де Тетяна отримала диплом цього престижного культурного заходу.

Нещодавно вони з чоловіком презентували міському музею ім. Миколи Занудька макет козацької січі, який прикрасив експозицію закладу.

Культура — дійсно особлива сфера діяльності, в якій неможливо працювати без внутрішнього душевного горіння. І Тетяни Алілуєнко належить до категорії тих людей нашого міста, в яких цей вогонь є.

“Моя робота це те, що я люблю, до чого лежить моя душа. До неї я йшла усе життя і вона мені дуже подобається”.

Прес-служба міського голови.