22 червня 1941 року розпочалась найжахливіша війна в історії нашого народу. Цей вікопомний день уособлює героїзм, силу духу й вічну скорботу за мільйонами нерозквітлих українських доль, нездійсненних мрій і задумів. Це трагічна дата у нашій історії. Все, що пов’язане з цією страшною війною, навіки викарбовано в історичній та генетичній пам’яті народу, тому ми згадуємо людей, які у грізні  роки проявили мужність і відвагу у битві з ворогом. Найжорстокіші випробування і нелюдські страждання, колосальні жертви і скалічені долі, загублене дитинство і втрачена юність – таке не стирається з історичної пам’яті.
Віддати данину пам’яті тим, хто не повернувся з війни, сивочолим ветеранам, що здолали фашизм, вдовам, дітям війни – священний обов’язок всіх цивілізованих людей, незалежно від їхніх політичних уподобань. Для українського народу війна була тотальною. Кожна родина і кожна людина, незалежно  від віку, статі і соціального стану, були втягнуті у надзвичайно жорстокий вир війни.
Минуло багато десятиліть, але смертельний подих війни відчувається знову. Схід України став ареною бойових дій, гинуть люди.
Тож згадаймо в цей день у думках і молитвах кожного, хто поклав своє життя на вівтар боротьби за перемогу.
Світла пам'ять усім загиблим за свободу України!
Честь і слава – живим героям!
З повагою,міській голова Олександр Шаповал.