Це свято з’явилося у наших календарях у розпал війни, ще не набуло офіційного статусу, але вже припало до душі українцям, бо воно про Берегинь роду, про безмежну любов, відданість, силу і незламність. Народилося у день народження Лесі Українки, 25 лютого, це наповнює дату особливим сенсом.

Саме про сенси, про значення жінки і її визначну роль у суспільстві, сподвижництво, волонтерство і захист країни говорили цього дня у Покрові.

У ветеранському просторі міста творили власний образ сучасної української жінки, згадували силу наших предків, роздумуючи про роль жінки у різні історичні періоди. Під час теплої зустрічі шукали внутрішні ресурси для сьогодення, зазначаючи, що простір став місцем підтримки, натхнення і обміну досвіду, що особливо важливо у непрості часи.

Розкрити силу внутрішньої краси і незламності, зігріти світлом душевного тепла допомагав невтомний колектив Гімназії №4.

“Я – українка. Я сильна. Я незламна” під такою назвою у закладі пройшла ресурсна зустріч “Крила для душі”. Символіка назви увібрала в себе важливі акценти, продиктовані реаліями сьогодення: нагадати жінці про крила, якими закриває наш жорстокий світ і які рятують від зневіри, болю, даруючи віру, надію й любов. У теплому колі жінки педагогічної та батьківської громадськості відшукували й відновлювали свої внутрішні крила. Ділилися власними історіями, виконували ресурсні вправи, наголошували на тому, як важливо берегти себе, знаходити життєві опори, дозволяти собі відпочивати й мріяти, незважаючи на щоденні виклики.

Зустріч завершилася не лише натхненням на завтрашній день, новими думками й прагненнями. З вдячністю до жінок, які тримають небо над Україною, учасниці зібрали подарунки й сувеніри, які передадуть нашим Захисницям.

“Бути українкою сьогодні – це не лише про національність, це про стан душі. Це про силу любити, захищати, працювати та вірити у краще майбутнє. Кожна з нас, незважаючи на обставини, вже є прикладом незламності”, – зазначили організатори заходу.

Цього дня багато говорилося про ресурсність, про ту силу, яка допомагає українським жінкам залишатись сильними, випромінюючи внутрішнє світло. Це – гідність і самоповага, доброта і любов, відданість родині, вміння бачити красу і дарувати її.

Саме про це розповідали у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька. До Дня Української Жінки тут відкрилася персональна виставка майстрині Наталії Собарь, яку містяни зможуть оглянути до 4 березня. Виставку назвали «Мереживне диво», це визначення передає усю красу й витонченість виробів народної художниці.

Ніжні, естетично досконалі, плетені вироби вражають своєю красою. Покровчанка Наталія Собарь вкладає у них все тепло своєї душі. Захоплення, що народилося ще у шкільні роки, переросло у щось більше, бо дарує щирі емоції не тільки власниці, а й усім, хто познайомився з майстринею та її виробами.

Під час зустрічі у музеї Наталія Соборь ділилася історією справи, яка відкрила нові життєві обрії, надихає і підтримує, дарує радість.

День Української Жінки став для Покрова ще однією можливістю розповісти про найрідніших – сестер, мам, бабусь – Захисниць. Заклади культури й освіти, численні містяни говорили про незламність української жінки, вкотре нагадуючи про найкращих представниць нації і сучасниць – сміливих, сильних - вільних.

Пресслужба міського голови.