30 вересня відзначаємо Всеукраїнський день бібліотек. Це неабиякий привід привітати служителів храму книги, вірних збирачів духовних скарбів, провідників у світ духовних скарбів – наших бібліотекарів. Це визначний день для кожного, хто любить книгу і в епоху рішучого наступу інформаційних технологій не змінив до неї ставлення. Для кожного, хто пам’ятає, як усе починалося…

Бібліотека…У кожного покоління городян це слово викликає свої ностальгічні спогади. Багатьом бібліотека допомогла стати грамотними спеціалістами, творчими особистостями, освіченими та духовно-багатими людьми. А її берегині – милі, інтелігентні жінки, навчили дружити з книгою, посвятили у таїнство пізнання знань та мудрості.
Так триває і до сьогодні. Бібліотечна система міста залишається яскравою сторінкою культурного простору нашого міста, де вічна книга легко уживається з новими інформаційними технологіями, продовжуючи нести свою місію.
ХВИЛЯМИ ЧАСУ
Офіційно історія бібліотечної справи у місті бере початок з 1967 року, з відкриттям філіалу Нікопольської районної бібліотеки. Приміщення з двох кімнат за адресою Пушкіна, 13 (зараз там знаходиться Рада ветеранів) від початку виявилося затісним, хоча книжковий фонд налічував лише понад дві з половиною тисячі примірників. Щодня спочатку Аза Пучкова - бібліотекар і директор в одній особі, а потім й інші колеги, обслуговувала на абонементі і в читальному залі до ста відвідувачів. Прискорити розширення допоміг випадок. Під час чергової комісії з області, перевіряюча не лише констатувала що у бібліотеці тісно, а й почала клопотати перед міським керівництвом про надання іншого приміщення. Переїзд добре пам’ятає одна з перших працівників закладу, а нині бібліотекар НВК№ 1 – Катерина Воронкіна. У 1974 році вузол зв’язку, який тоді займав праве крило першого поверху по Центральній, 7, переїхав на своє теперішнє місце, а вивільнене приміщення віддали під бібліотеку для дорослих. Абонемент знаходиться там і донині, а днями запрацював ще й коворкінговий центр. Близько місяця зайняв переїзд. Візками через стару площу бібліотекарі перевозили книги, майно, облаштовували стелажі. Проте на новому місці було просторіше. Особливо після того, як читальний зал «переїхав» на другий поверх у вивільнене Будбанком приміщення. На абонементі одночасно можна було побачити не менше семи читачів, а в читальному залі до трьох десятків відвідувачів. Тут готувалися до сесій, читали періодику, якої було дуже багато, починаючи від Літературної газети та «Нового мира» до «Правди» й «Известий». Майже щоденно до книжкового фонду надходила нова література, значна частина якої була ідеологічного характеру. Працював міжбібліотечний абонемент, городяни мали змогу замовити книги, яких не було у місті. Охоче бібліотеку відвідували як молодь, так і літні люди, однаково активно читали робітники й інтелігенція, службовці та студенти. Передусім цікавилися художньою літературою, звичайно не усі запити вдавалося задовольнити. Час від часу оголошувалися «чистки» літератури і бібліотекарям доводилося своєчасно видаляти заборонену. Досі пам’ятають, які були неприємності, коли з полиць прибрали твори Солженіцина, а не видалений із картотеки запис виявили перевіряючі. Читачі засмучувалися, коли не знаходили на полицях повісті «Колеги» Аксьонова, та інших улюблених авторів. Слідуючи велінню часу, у бібліотеках проходили й ідеологічні заходи, та найбільше відвідувачам запам’яталися яскраві літературно-музичні вечори. Таку традицію зберігають і до сьогодні - проводяться літературні вечори, творчі вітальні, діють клуби, об’єднуючи людей за інтересами. У різні часи бібліотеку очолювали Віра Решетняк, Раїса Чичикало, Світлана Бикова, Тетяна Волкова, Лариса Распутня. З 2015 року директором Централізованої бібліотечної системи м. Покров є Лариса Смислова.
А ДЛЯ ДІТЕЙ
Центральна, 7 невдовзі стала гостинним домом.
У 1979 році на другому поверсі будівлі, де знаходиться і до нині, розташувалася дитяча бібліотека. Після двох кімнат у приміщенні теперішнього Будинку творчості, це була справжня розкіш – абонемент та читальний зал для дошкільнят та учнів 1-4 класів, окремо для школярів 5-9 класів, книгосховища молодшого та старшого відділів, навіть окремий кабінет для завідуючої.
Офіційно дитячий читацький осередок у місті було створено рішенням міськради 1 серпня 1968 році у Палаці піонерів. ( Хоча є багато свідчень, що читальня почала своє існування задовго до задокументованої дати у приміщенні шахового клубу, що в центральному парку). Першою завідуючою закладу було призначено Алевтину Волчкову. Облаштуватися та поповнювати книжковий фонд допомагали гірничозбагачувальний комбінат та рудоремонтний завод. Книгами ділилися жителі міста, і вже через півроку від дня відкриття інвентарна книга зафіксувала 5025 примірників (На сьогодні фонд дитячої бібліотеки налічує понад 34 тисячі примірників, за рік обслуговує близько 2, 5 тисячі юних користувачів). Та книг все одно бракувало, на популярні видання читачів записували в чергу і обмежували термін користування, пригадує Галина Літвінова – донедавна бібліотекар з багаторічним стажем, і очільник дитячої бібліотеки на зламі тисячоліть. На вагу золота були чотири томи Олександра Дюма, котрі зберігалися у сейфі. Діти з особливим задоволенням читали пригодницьку літературу, фантастику, зарубіжних авторів, добросовісно перечитували програмну літературу. Як і зараз, бібліотека тісно співпрацювала зі школами - щодня їхні заходи відвідували не менше трьох класів, одночасно обмінюючи прочитану літературу. До уваги малечі та юних читачів було кілька десятків періодичної літератури.
Колектив дитячої бібліотеки відрізнявся стабільністю. Перші читачі Раїси Сухої, Варвари Савченко, Марії Кравцової, Любові Губи, Галини Русінової через десятиліття довіряли улюбленим бібліотекарям уже своїх внуків.
У різні часи, окрім згаданих керівників, бібліотеку очолювали
Алевтина Волчкова, Наталія Потапова, наразі заступником директора по роботі з дітьми є Тетяна Литвиненко.
З БІБЛІОТЕКОЮ ПО ЖИТТЮ
Навіть у самі непрості часи бібліотека не розгубила своїх читачів. Серед них чимало тих, хто понад півстоліття йде з бібліотекою пліч о пліч.
Маргариті Михайловій – 84 роки, вона – одна із перших відвідувачів бібліотеки. Зізнається, що ходить сюди не лише заради книг - за особливою атмосферою, яка зберігається тут незмінною, які б суспільно-політичні зміни не відбувалися за стінами закладу. Дивується, як тендітнім жінкам у найскладніші часи вдавалося підтримувати своїх читачів, розраджувати, бути для них добрими друзями. Для неї вони - справжня сім’я. Лікар-педіатр у минулому, не приховує свого віку і переконана, що саме захопленню читанням має завдячувати ясності розуму, хорошій пам’яті та оптимістичному ставленню до життя. Досі Маргарита Данилівна частий гість у бібліотеці щодня прочитує по книзі.
НОВА БІБЛІОТЕЧНА ЕРА
Централізована бібліотечна система – так заклад культури став називатися з 1979 року, коли відбулася централізація міських бібліотек. Об’єднавши дорослу, дитячу бібліотеки та філії, став центром змістовного дозвілля та розвитком творчих здібностей усіх категорій користувачів. А сьогоднішні бібліотекарі – посередники не лише між читачем та книгою, а й будь-яким іншим носієм інформації. Зростання інформаційних потреб городян спонукало до запровадження нових інформаційних технологій, у тому числі комп’ютерних. Лише в минулому році було впроваджено низку нових безкоштовних інформаційних послуг для користувачів. Серед них користування комп’ютером з доступом до мережі Інтернет та зоною Wi-Fi, навчання комп’ютерної грамотності, на базі ЦМБ створено пункт доступу громадян до інформації (ПДГ), зареєстрований на сайті Міністерства юстиції України. Бібліотека активна в інформаційному просторі міста. Для усіх категорій читачів проходять численні акції з популяризації книги. Вона стала місцем проведення загальноміських заходів. Новою віхою в історії бібліотеки без сумніву стало відкриття Коворкінгового центру – який покликаний стати місцем обміну ідеями, думками, книгами та корисним досвідом. Це буде простір, що стане місцем зустрічі міської громади, усіх, хто бажає організуватися і взаємодіяти.
Та які б у бібліотеці не впроваджувалися технології , на п’єдесталі була і залишається її величність КНИГА. Історія бібліотечної справи міста плавно підходить до півстолітнього ювілею, а творять її люди, закохані в книгу. Ті, хто не забуває про друковане слово, отримуючи задоволення від хрусту сторінок, і, звичайно ті, хто ретельно заповнює формуляри, щиро люблячи книгу.
Прес-служба міського голови.