Зона уваги: недитячі ігри

зона уваги: недитячі ігри. Зображення 1
Небезпечні розваги соціальних мереж, синтетичні наркотики та психотропні засоби – сьогодні це реальність, з якою стикається кожен другий сучасний підліток. «Якщо у світі все позбавлене сенсу, що заважає вигадати сенс», - говорила Аліса з країни чудес. А коли одні моральні цінності підмінюються іншими, знайдуться ті, хто маніпулюватиме дітьми, вірніше, їхнім здоров’ям і навіть життям. Це не просто роздуми з приводу – реальна загроза, про яку необхідно знати батькам, аби вчасно увімкнути світло.

зона уваги: недитячі ігри. Зображення 2

Я іду грати…
Те, що ігри можуть бути смертельними, - ми знаємо з дитинства, а от, що ведуть до страшного кінця? Навряд чи над цим замислюються діти, які потрапляють на гачок розтиражованих інтернетспільнот.
Наприкінці 2015 року у мережі «Вконтакте» та Instagram були вперше зафіксовані так звані «групи смерті», в яких підлітків свідомо підштовхують до суїциду. Відтоді питання залишається відкритим.
Алгоритм дії груп простий: дитина стає частиною «гри». Все починається з листування, за яким – поява куратора і запуск таймера з обов’язковими завданнями, що постійно ускладнюються й завжди пов’язані з нанесенням травм чи небезпекою, на кшталт, перебігти дорогу перед автівкою, постояти на даху багатоповерхівки, вирізати лезом на руці малюнок. Своєрідний код, підтвердження виконаних завдань, малюнки на дитячому тілі, потім порізи, що мають чітку форму кита або відповідних цифр. Як доказ, дитина повинна робити фото й відеозвіти виконаних наказів. Фінальне завдання – убити себе.
При відмові слідують погрози розправою з самим гравцем, його сім’єю. Часто злочинці вираховують IP-адресу учасника, аби вдаватися до ще більших маніпуляцій, свідомо підводячи вразливих підлітків до страшного кроку, забороняючи обговорювати все, що відбувається, з друзями, тим паче, дорослими. «Синій кит», «Тихий дім», «f57», «Розбуди мене у 4:20» - далеко неповний перелік груп небезпеки.
Прихована війна
Характер дій наводить на думку про добре організовану цілеспрямовану роботу професіоналів. Очевидно, що є замовники страшного реаліті-шоу, а значить, хтось це спонсорує. Куратори володіють професійними навичками психологів, не виключно – психотерапевтів. Останнє підтвердила кіберполіція, затримавши студентів-медиків, котрі зізналися, що з цікавості «проводили досліди над людською свідомістю». Для них то була розвага, варта 15 років ув’язнення, для підлітків – реальність, що починалася з дитячої цікавості і могла завершитися найстрашнішим. У цій пекельній гонці важливо, аби 13-річні розуміли, що це – не гра, це – вбивства, на яких заробляють дорослі злочинці, а зі смерті не буває вороття...
Розпізнати й запобігти

Спеціалісти зазначають: основна група ризику учні 5-7 класів, котрі ще не досягли рівня критичного мислення, однак не варто випускати з виду й старших. Слід звернути увагу чи висипається ваша дитина, одна з груп надсилає завдання о 4:20 ранку, що не може не позначитися на самопочутті підлітка. Скільки часу проводить в інтернетспільнотах, що малює у записничках (насторожити повинна тематика китів, метеликів), чи не з’явилися в неї пошкодження на шкірі, перевіряти облікові записи, аккаунти у соціальних мережах та групах. Якщо виникли підозри, ні в якому разі не можна тиснути на підлітка, вдаючись до жорстких виховних заходів, слід негайно звернутися до міської психологічної служби управління освіти, педагогів.

На допомогу батькам і дітям працює телефон гарячої лінії кіберполіції (044) 374-37-21 (з 8:45 до 19:30 в робочі дні) ,https://www.cybercrime.gov.ua - цілодобово. Вас чекають у психологічній службі міського управління освіти.
Усього лише харчова добавка

зона уваги: недитячі ігри. Зображення 3 

Ще одна гра без правил – наркотична. Еволюція «дурі» триває, і епіцентром її дії є все ті ж підлітки. Наркотики стають доступними, вбивають вже після року вживання, як у випадку з «крокодилом» - дезоморфином, котрий призвичаїлися отримувати з кодеїновмістких протикашлевих лікарських засобів. Поряд і спайси, солі, мікси, що пропонують у інтернетмережі і не тільки, перед якими меркне навіть героїн. Маркетинг – справа хитра, тож і «насвай», що до недавнього часу пропонувався як допоміжний засіб у боротьбі проти куріння, не викликав запитань. Але чи той це «насвай».
Залежність до речовини з подібною назвою, яку можна придбати за невеликий кошт через інтернет, знайти у недобросовісних продавців тютюну, схожа з наркотичною. До її складу входять вапно, тютюн, пташиний послід, клей та інші допоміжні інгредієнти. На вигляд «насвай» нагадує круглий чи довгуватий бісер чорного або зеленого кольору, його закладають за губу до повного розсмоктування. Розпізнати користувача засобу можна по чорній полосі на зворотній стороні нижньої губи та яснах. Найтрагічніше – наслідки: рак губи, гортані, язика, розлади психіки, психологічна залежність, відповідно, й наркотична. Медики вже б’ють на сполох, варто бути пильними і батькам.

зона уваги: недитячі ігри. Зображення 4
Поговоримо по душах
У всіх цих випадках наслідки очевидні і незворотні, а причини…вони теж відомі - у дитячій самотності. У той час, коли батьки зайняті пошуком хліба насушного, підлітками «займається» хтось із мережі. Ірраціональний світ замінив друзів, спілкування, змінив реальність, забравши саме відчуття реальності. Про це говорили на останній нараді очільники загальноосвітніх закладів міста, розглядаючи виховну роботу з позиції партнерських стосунків, дружньої допомоги. Довіра, увага, розуміння й любов – складові порятунку дитячих душ і батьківських стосунків. Коли є зв’язок, розуміння, що вчинок принесе біль найріднішій людині - підліток зупиниться і задасть собі запитання.

З дітьми потрібно говорити, наголошують психологи, і про незнайомців, у першу чергу, котрих не варто пускати до власних сторінок. Причетність, а не тоталітарна заборона гаджетів, здатні попередити й врятувати. Інтернетсвіт то вже – неминучість сучасного існування, але її можна і необхідно контролювати кнопками конфіденційності, як і вчити підлітків критично оцінювати інформацію, що нав’язується з мережі, телебачення. Цікавитися такими «несерйозними» дитячими проблемами, частіше нагадувати, що ми їх любимо, знати їхні радості і біди, сміятися з одних кінофільмів і бути поруч, коли дітям погано, заповнити сенсом увесь їхній життєвий простір, аби – врятувати, давши шанс на повноцінне життя. Чи не для цього ми ризикнули стати батьками...
Прес-служба міського голови.