У ветеранському просторі міста відбулася ще одна зустріч у межах проєкту «Жива бібліотека», яку присвятили Дню українському добровольцю.
Цього разу гостем учнів ліцею №5 став ветеран російсько-української війни, головний сержант запасу окремої штурмової бригади Володимир Гацак. На розмову він прийшов разом із дружиною та донькою.
Зустріч розпочала головний спеціаліст з питань ветеранської політики Анна Шипко. Вона нагадала присутнім про тих, хто у найважчі моменти історії без вагань став на оборону держави. Пролунали проникливі рядки вірша, написаного дружиною військовослужбовця. Після цього учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять полеглих Захисників та Захисниць України.
Слово мала доброволець, сержант запасу Олена Козоброд, яка представила побратима, гостя зустрічі — Володимира Гацака. Спілкування з ветераном відбувалося у форматі відкритого інтерв’ю, створивши щиру й довірливу атмосферу.
До повномасштабної війни Володимир працював у службі охорони Покровського гірничо-збагачувального комбінату та займався власною справою. Однак 24 лютого 2022 року змінило все. Під час розмови він поділився з молоддю спогадами про службу, розвідницьку роботу та виконання бойових завдань на найгарячіших ділянках фронту.
Його підрозділ брав участь у контрнаступі на Харківщині, працював на Луганському напрямку, а також у районах Бахмута і Часового Яру. Володимир говорив про складні фронтові будні, відповідальність за побратимів. У його розповідях не було пафосу, лише чесний досвід людини, яка пройшла війну і добре знає її справжню ціну.
За час служби він пережив численні поранення і контузії. Зрештою стан здоров’я змусив залишити військо. Нині він повернувся до цивільного життя та знову працює у службі охорони гірничо-збагачувального комбінату. Адаптація до мирної реальності, як зізнається ветеран, виявилася непростою, бо на війні все було чітко й зрозуміло, не так як у цивільному житті.
Володимир говорить про війну без гучних слів, але з глибоким усвідомленням відповідальності перед країною. Для нього захист України — це передусім обов’язок, перед своїми рідними, перед країною, і перед самим собою. І водночас він переконаний, суспільство має пам’ятати й поважати тих, хто сьогодні боронить державу і вже заплатив за свободу високу ціну.
Свободолюбивий українець і захисник, якому напрочуд пасує його бойовий позивний «Скіф», говорив не лише про службу, а й про найважливіше у своєму житті — родину.
З особливою теплотою ветеран згадував про рідних, які чекали його вдома і були джерелом сили у найскладніші моменти. Його син також служить у війську. А поруч із Володимиром на фронті завжди був маленький оберіг — малюнок доньки, який нагадував про те, заради чого триває боротьба.
Під час зустрічі слово мали і дружина, і донька ветерана. Їхні розповіді додали розмові ще більшої щирості, адже війна торкається не лише тих, хто на передовій, а й їхніх родин, які щодня живуть між тривогою і надією.
Учні уважно слухали гостя, ставили запитання. Розмова вийшла по-справжньому глибокою, з великою повагою до людського досвіду і до тих, хто сьогодні боронить Україну.
Школярі подякували гостям за відвертість і силу духу. Такі розмови допомагають молоді краще зрозуміти реальність війни та усвідомити справжню ціну свободи.
Проєкт «Жива бібліотека» і надалі об’єднуватиме ветеранів і молодь у щирому діалозі. Адже замість книжкових сторінок тут звучать справжні історії — про вибір, мужність, втрати, віру і любов до своєї країни. Саме вони формують пам’ять і вчать нові покоління поважати тих, хто сьогодні боронить Україну.
Пресслужба міського голови.
