Наближалося велике свято Пасхи. Ізраїльтяни із усієї Палестини поспішали у святе місто Єрусалим, де стояв їхній храм. Туди також поспішав Ісус Христос, щоб сповнити волю Небесного Отця, дати життя Своє на викуп за багатьох.

Але що за радість в Єрусалимі? Із Оливної гори у напрямку до Єрусалиму рухається похід. Із уст народу чути голосн іпісні: “Осанна Синові Давида! Благословен той, хто йде в ім'я Господнє” (Мф. 21, 9). Народ кидав свої одежі на дорогу, вирізали гілки з дерев і стелили їх під ноги Ісусу Христу. Ця радісна подія втішає кожне християнське серце, однак, не надовго. Тому що тоді, коли одна частина народу кричала: “Осанна!”, інша частина заздрили славі Ісуса і вже у домі Каяфи вирішували, як бивбити Ісуса. І через декілька днів той самий народ, який сьогодні кричить “осанна”, підбурюваний, буде на весь голос кричати: “Нехай буде розіп'ятий!” (Мф. 27, 22). І врешті здійснять свої наміри. Дорогі мої! Порівнюючи цей далекий час із сьогоднішнім, ми бачимо, що світ і вчинки людей мало чим змінилися у кращу сторону, бо і сьогоднішнє людство не бажає зрозуміти правдивої мети свого життя на землі. На Україні напровесні починає цвісти лише верба, тому у день славного входу Ісуса до Єрусалиму Церква святкує Цвітну, або Вербну, неділю, в яку освячують у церкві гілочки з лози або верби і роздають людям. Домівку нашого серця прикрасіть квітами чеснот: любові, молитви, покори й відданости Божій волі. З чистим серцем вітаймо Христа, що  в'їжджає в мури міста нашої душі; кидайте під Його Святі ноги квіти вашої любови й добрих діл!"Осанна!" Слава нашому цареві і нашому Богові і Спасителеві! Нехай живе Цар Слави у наших серцях і в серцях нашого Українського побожного народу. Господь закликає нас до належного приготування, щоб життя прожити і з невинними і чистими серцями, як колись єрусалимські діти ми змогли б вийти також назустріч Господу! Амінь!
Протоієрей Володимир Качан.