Ці пророцькі рядки Почесного громадянина міста, видатного археолога, поета Бориса Мозолевського добре відомі покровчанам, вони нагадують про людину, котра залишила місту не тільки безцінну історичну спадщину, насамперед, пам'ять про себе. Четвертого лютого Борису Миколайовичу виповнилося б 82 роки, вчора у міському народному історико-краєзнавчому музеї говорили про феномен науковця, історика – особистості.
Пом’янути людину, чиє ім’я залишається першим у науковому пантеоні скіфоведення, приїхала краєзнавча делегація Криворіжжя, прийшли містяни, хто був особисто знайомий з Борисом Миколайовичем, став свідком епохальної археологічної події – віднайдення Пекторалі.
Розмова, у якій взяли участь учні центру підготовки та перепідготовки робітничих кадрів, будувалася на спогадах, що розкривали Мозолевського, як людину, до безмежжя закохану у свою землю, свою професію, віддану загадковій Геррі, яку досліджував усе своє життя. Про це говорили директор закладу Тамара Жежеріна, екскурсовод Людмила Карандєй, краєзнавець Микола Волков, покровчани - Лариса Жерносєк, Олексій Костенко, Леонід Бородай, Галина Щербина.
Знайомство з Мозолевським залишило глибокий слід, бо він був відкритий людям у своїх думках, знаннях і найдорожчому – поезіях. Симфонія Золотої Пекторалі – це симфонія митця, який подарував гірницькому краю віру, що мрії – здійсненні. Учасники зібрання згадували важливі періоди життя науковця серед яких визначальна дата – літо 1971 року, час розкопок Товстої могили. Аделіна Батуріна, співробітник Криворізького краєзнавчого музею зазначала, що мала щастя познайомитися з Борисом Миколайовичем вже у 90-х, під час розкопок одного з останніх у його житті курганів, спілкувалися на місці археологічної зупинки, базі відпочинку Покровського гірничо-збагачувального комбінату. Були захоплені простотою вченого зі світовим ім’ям, його особливою енергетикою.
"Він розкрив легенду степових скіфів і сам став легендою", - наголошував член національної спілки журналістів України, краєзнавець Іван Найденко. А спадщиною залишилися наукові роботи, поетичні збірки. Одну з відомих поезій прочитала Зоя Биваліна, яка розповідала, як їхала велотуром з Кривого Рогу до Товстої могили, місця, де світові відкрили Пектораль.
Сьогодні його вірші лунають як пророцтво, таємничий код життя відомого митця, якого надихав безмежний український степ, з бездонням неба та непокорою вітру. У пам'ять про Бориса Мозолевського бард Сергій Рубанський виконав улюблену пісню археолога "Ой, чий то кінь стоїть", присутні переглянули документальний фільм, присвячений річниці віднайдення Золотої Пекторалі, презентований Миколою Бабенком, істориком, колекціонером, власником приватного музею Кривого Рогу.
-Такі зустрічі – це пам'ять про людину, яка віддала себе рідній землі, - зазначив Микола Бабенко, - у Покрові її шанують і бережуть. Ми були приємно вражені тими змінами, що відбулися в місті, відреставрованим парком, який з минулого року носить ім’я Бориса Мозолевського, меморіальною дошкою, встановленою на будинку, де він зупинявся. Із задоволенням пройшли чистою відреставрованою центральною вулицею. Були в Покрові кілька років тому – зміни разючі, важливо, що вони відбуваються з повагою до людей, які вже стали історією, таких особистостей, як Борис Миколайович Мозолевський.
Прес-служба міського голови.