Сьогодні своє 85-ліття відзначає ветеран праці, мешканець Перевізьких Хуторів Леонід Дмитрович Чепінський.

На долю ювіляра випало чимало буремних подій, але його життєва стійкість, незламність духу і мудрість є хорошим прикладом для наслідування.

Леонід Дмитрович народився у 1938 році в Перевізьких Хуторах. Дитинство випало на воєнні і не менш важкі післявоєнні роки. Шкільні роки - це один підручник на увесь клас, замість парт - ослони, а зошитами слугували дощечки та шматки паперу. Голодний 1947 рік закарбувався калачиками й корінням рогозу, а ще батогами від наглядача за підібрані зі стерні колоски...

Підлітком кожне літо проводив на польовому стані. Після семирічки важко працював у колгоспі та на станції Чортомлик.

Коли йому було шістнадцять, уже велося будівництво дамби на 8-й споруді, у тому числі й силами автомобільної колони №5 Нікопольської автобази, куди завзятого юнака взяли учнем автослюсаря з ремонту двигунів. Професію освоїв швидко, що дуже згодилося в армії. Під час служби пройшов шлях від автослюсаря до заступника начальника дивізійної автомайстерні.

Повернувшись у рідний колектив продовжив справу. Керівництво помітило організаторські здібності автослюсаря і призначили його бригадиром. Леонід Дмитрович розвивався не лише у професії, а й підвищував свій освітній рівень. Закінчив спочатку вечірню школу робітничої молоді, а потім і технікум.

Дипломованого фахівця призначили майстром, потім старшим майстром, заступником начальника колони по технічній частині. Леонід Чепінський виявляв активність у суспільному житті та був добрим наставником для молоді. Неодноразово обирався до профспілкового комітету цеху та ГЗК. У 1989 році чоловіка обирають головою профспілки автотранспортного цеху. Опікувався охороною праці, виробничим побутом, заробітною платою, оздоровленням та дозвіллям робітників.

Леоніда Дмитровича поважають люди, з теплотою згадують ті, хто працював поруч з ним та під його керівництвом.

За добросовісну працю і активну громадську роботу має багато відзнак, у тому числі урядові нагороди та орден “Знак Пошани”.

Надійним супутником у житті для Леоніда Дмитровича є кохана дружина Євдокія Миколаївна. У любові та злагоді подружжя живе 62-й рік. Виховали турботливого сина, який продовжив справу батька. Юрій Леонідович працює заступником голови профспілки ГЗК.

Є у ювіляра і вірні друзі, з якими пліч - о - пліч іде по життю. Серед таких - Іван Тимофійович Лісовий. Усі вони сьогодні разом з рідними вітають хорошу людину, гарного сім'янина, ветерана праці і бажають многії і благії літа.

Леонід Дмитрович завжди був небайдужим і до долі міста, є авторитетною людиною, передусім для мешканців Перевізьких Хуторів, де проходить усе його життя.

Приєднуємося до вітань, бажаємо нескінченного запасу сил і мужності, незгасимого оптимізму та міцного здоров'я під мирним українським небом!

Прес-служба міського голови.