21 червня – день другого народження золотого символу України, день, коли у 1971 році світові було представлено Пектораль. У 2017-му саме цієї дати вдячні покровчани вшанували пам'ять людини, чиє серце до останнього було віддане Базавлуцьким горбам – Бориса Миколайовича Мозолевського.

Зберігач скіфських таємниць, провідник двох світів, що ішов за своїм Золотим Руном – він є безсмертним у віршах і знахідках. А для мешканців нашого міста його безсмертя у щирості душі й серця. Видатний археолог залишається серед людей, які подарували йому вічне життя у спогадах, записавши у Почесні громадяни свого міста.

Відкриття пам’ятної дошки стало справжньою непересічною подією, яка зібрала численних містян, серед яких молодь, працівники музею, викладачі історії і звичайно ж ті, кому доля подарувала зустріч з Борисом Миколайовичем. Будинок по Центральній, 23 був саме таким місцем у житті науковця, де збирався з друзями, однодумцями, ділився думками і найвідвертішим – новими поезіями. Цю сторінку сьогодні увічнили пам’ятним знаком, про що говорили заступник міського голови Наталія Бондаренко, краєзнавець Микола Волков, Почесний громадянин міста Василина Лінська. Все, чим горів видатний археолог, чим дорожив і що любив – залишив безцінною науковою та літературною спадщиною, яку відкривають нові покоління містян. Одна з відомих поезій – "Я скіфський цар", звучала у виконанні юних декламаторів. Їм відоме ім’я людини, чиє портретне зображення вибито на дошці, і в цьому сила пам’яті, яка залишає друзів серед нас. На цьому наголошували городяни, які особисто зустрічалися з археологом, Людмила Бершеда, Анатолій Борщ, підкреслюючи важливість кроку міської влади до вшанування визначної особистості, що був відданим нашому місту. Епохальні віхи життя Бориса Миколайовича сплелися з історією Покрова, де був щасливим, де "страждав, любив і жив", мріючи воскреснути...
Прес-служба міського голови.