Вже зовсім скоро замість ледь помітних земляних пагорбків тут з'явиться меморіал. Цьому передували майже п'ять років архівно-пошукових робіт та кілька десятиліть забуття. У 2016 році мешканець Олександрівки Петро Проценко разом з небайдужими односельцями та старожилами розповіли міському голові Олександру Шаповалу про забуте поховання воїнів-визволителів.

- Понад двадцять років ми стукали в усі двері, - говорить Петро Проценко, - натикалися на глуху стіну. Нас почув, розпочав і довів до кінця цю велику справу Олександр Шаповал. Нарешті про це поховання дізнаються покровчани, буде вшанована пам'ять наших визволителів.

Сьогодні залишилося дуже мало тих, хто пам'ятає, як наприкінці 40-х - початку 50-х років останки загиблих солдат переносили з господ, полів та садків до братського поховання. Старожили не забували ті часи, з цих могил розпочалося кладовище, тільки у ті далекі часи вони виділялися дерев'яними обелісками. Історія забуття розпочалася у 70-ті, коли розрізнені братські могили переносили до єдиних меморіалів. На думку істориків та краєзнавців, саме така доля спіткала Олександрівське поховання. Про нього просто забули, а пізніше не стали виправляти помилки через бюрократичну тяганину.

Весь цей час мешканці селища добивалися правди, доглядали могили, захищали від вандалів. У 2016 році разом з ними цю роботу продовжив міський голова.

Понад чотири роки офіційних запитів, роботи в архівах з пошуковцями Дніпра та Кривого Рогу дозволили не лише завершити справу, а й віднайти ще 77 неувічнених солдат, чиї імена є у списках загиблих за звільнення Покрова, але немає на міських братських похованнях. Вже зовсім скоро ми зможемо вшанувати їхню пам'ять, поклавши квіти до обеліска — у 75-у річницю Перемоги над нацизмом.

Зараз ідуть роботи зі встановлення пам'ятника. На гранітних плитах будуть вибиті імена неувічнених солдат.

- Це надзвичайно важливо, відновлювати історичну справедливість навіть за плином стількох років, - підкреслює Олександр Шаповал, - я вдячний мешканцям Олександрівки, які не забували, доглядали могили, вдячний, що повірили мені і ми разом довели цю справу до кінця. Ми не ставимо у ній крапку, бо як показали пошуки, навіть через 75 років є неувічнені солдати, яких шукають рідні. Будемо продовжувати цю роботу, бо це історія Покрова, котру не маємо права забувати.

Прес-служба міського голови.