Берегиня долі – так здавна називали хустку, яка супроводжувала українців протягом усього життя. Цей елемент одягу мав особливе значення, бо з ним були пов’язані найважливіші родинні події. Її передавали у спадок як найцінніший скарб, як оберіг та реліквію.

У Покрові це тепле свято вже традиційно вшановується у міському народному історико-краєзнавчому музеї ім.М.Занудька. Тут про головний елемент національного жіночого вбрання знають все. Багато років музейники досліджують історію українського одягу, зокрема, хустки. Зібрали унікальні взірці, від уквітчаних ситцевих, до тонких шовкових та вовняних, всипаних трояндами й півоніями, оздоблені тороками. Кожна з цих хустинок має свою історію, зберігає тепло господинь, що складали їх у скриню – для буднів, свят…скорботи.

Про це у День української хустки розповідали Тетяна Подольчак, Людмила Карандєй, Марина Хода. Разом з вихованцями та викладачами Школи мистецтв «Арт-мюзик» та Музичної школи «Домінанта» «сплітали» хустинами минуле з сьогоденням. Ілюстрували свято прекрасними музичними й поетичними виступами. Розповідали про звичаї, традиції, що хустка не просто елемент одягу – обрядова річ, яку дарували на хрестини, новосілля, пов’язували сватам і хлопцям, які ставали на захист країни.

Кожен регіон України відзначався власною красою пов’язування хустини, як саме – показали музейники під час майстер-класу.

Що хустка – то дорогоцінний спадок, символ зв’язку поколінь, довів творчий колектив гімназії №4. День української хустки вони зустрічали разом з колективом територіального центру. На гостини дівчатка разом зі своїми наставницями Вікторією Оніщенко, Галиною Войтенко та Аліною Морозовою  ішли як і годиться – з гарним настроєм, піснями і навіть власноруч спеченим пирогом. Територіальний центр з теплом, щирістю й радістю зустрічав дорогих серцю гостей.

Свято національного оберегу для сивочолих підопічних центру – то пам'ять, яку зберігають, ділячись щемливими спогадами. Цього дня центр майорів хустинами – білими, червоними, з квітковими та геометричними візерунками. Дівчаткам-гімназисткам розповідали історії, пов’язані з уквітчаними скарбами. Більшість хустин дісталися їхнім господиням у спадок, з кожною ототожнюють щось дуже особисте, дороге, що супроводжує протягом усього життя. Це не просто частина одягу – символ жіночності, вірності, уособлення рідного дому – України. Наш регіон славився яскравими хустинами, з квітковими орнаментами – відображенням квітучої природи.

Говорячи це, берегині терцентру пов’язували дівчаткам хустини, як вчили їх мами, бабусі, передаючи традиції, що переходять з покоління в покоління. Яскравим дефіле з хустинами юні красуні радували жінок, за плечима яких довгі роки. Ті обіймали дівчаток, зізнаючись, що  кожна засяяла справжньою українською красою. Зустріч проходила з піснями, віршами присвяченими національним символам. Викладачі гімназії зазначали, що свято стало справжнім поєднанням двох поколінь – маленьких україночок і мудрих берегинь територіального центру, які разом створили незабутню атмосферу. Такі зустрічі надзвичайно важливі, адже саме через них передається  дітям любов до українських традицій, звичаїв і свят. Вони допомагають зрозуміти, чому ми особливі, чому ми українці, і наскільки багатою є наша історія та культура.

На цьому наголошувала і директор центру Наталія Даниленко. Свято залишило по собі не тільки світлини й добрі спогади,  допомогло відчути дітям та дорослим духовну близькість, яка закладається в усвідомленні, що ти є частиною України.

День української хустки надихнув заклади культури, освіти, де пройшли фоточеленджі, майстер-класи, онлайн-виставки та концерти.

Пресслужба міського голови.