Щороку в першу неділю листопада в Україні відзначають День працівника соціальної сфери — людей, чия робота непомітна для багатьох, але для когось життєво необхідна. Вони допомагають, підтримують, підставляють плече. Роблять це щодня, тихо і з гідністю.
У нашій громаді система соціальних послуг працює злагоджено й відповідально.
Фахівці цієї сфери першими зустрічаються з потребами літніх людей, людей з інвалідністю, одиноких, вразливих, тих, кому інколи бракує не лише допомоги, а й просто уваги та тепла. Їхня робота — це про людяність, терпіння та щире бажання бути поруч.
Важливе місце у цій системі займає територіальний центр соціального обслуговування. Для багатьох він став не просто службою допомоги, а осередком підтримки, довіри й тепла. Соціальні працівники приходять туди, де потрібні руки, слово, турбота й присутність.
Однією з таких людей є Любов Нечепоренко, соціальна працівниця відділення соціальної допомоги вдома територіального центру.
Її історія — про шлях, який прокладається серцем. Любов Миколаївна народилася в селі Крутий Берег, що на тій стороні Базавлука. Після заміжжя переїхала до Миронівки, де живе й працює сьогодні. Вона добре вчилася і мріяла про вищу освіту, але життя склалося інакше — багато років пропрацювала листоношею. Знала кожну стежку свого села та кожного його жителя. І люди знали її як добру, уважну, щиру.
Коли їй запропонували перейти працювати соціальною робітницею, вагалася, чи вистачить сил, чи впорається? Але досвід, людяність і внутрішня готовність допомагати, дарувати любов, давно були в її характері. Колись у житті Любові Миколаївни з’явилося маленьке сердечко, яке вона прийняла з усією любов’ю. Минуло багато років, та з теплотою вимовлене слово “мама”, і досі звучить для неї як найбільша нагорода.
Життя навчило її і майбутнім професійним навичкам. Не один рік вона доглядала за тяжкохворою мамою, тож добре знає, що таке справжня турбота.
Сьогодні графік Любові Миколаївни розписаний майже до хвилини. Щоранку — на робочий велосипед, і незалежно від погоди, до отримувачів соціальних послуг. Їх у неї шістнадцятеро.
У когось потрібно прибрати, у когось — принести воду чи дрова, закупити ліки або продукти, приготувати їжу, допомогти з городом. А буває — просто сісти поруч, вислухати, розділити хвилину тиші чи добру новину.
– Поговорити, вислухати, підтримати — це часто важливіше за будь-яку справу, — каже Любов Миколаївна. — Я намагаюся дивитись на ситуацію очима людини поруч. За сумом чи роздратуванням інколи стоять біль, страх, втома. Важливо побачити за цим людину з її історією.
В терцентрі цінують її за професійність, відповідальність і доброту. Отримувачі послуг — за тепло, щиру посмішку та готовність бути поруч.
Щосереди Любов Миколаївна разом із колегами приїжджає на нараду до територіального центру. Тут не тільки обговорюють робочі питання, а й навчаються — діляться досвідом, проходять тренінги, отримують підтримку фахівців. Якщо отримувачу соціальних послуг потрібна допомога, що виходить за межі повноважень соціального працівника, до справи залучається мультидисциплінарна команда.
Соціальні працівники — це люди, завдяки яким старість стає теплішою, а самотність — меншою.
Вони тримають на собі щоденні людські історії, іноді — непрості, іноді — дуже болючі. І роблять це з гідністю і відкритим серцем. У цей день ми щиро дякуємо всім, хто обрав шлях служіння людям. Хто вміє слухати й чути, підтримувати і нести тепло туди, де воно необхідне.
Нехай ваша праця повертається добром. Нехай поруч завжди будуть підтримка, сили, людяність і віра в те, що кожен добрий вчинок має значення. Дякуємо Вам!
Пресслужба міського голови.
