Шолохове… Мальовничий куточок Дніпропетровщини, де тече жива пам’ять степу, що зберігає сліди давніх культур і козацької волі.
Тут, у тиші між ріками Базавлуком і Солоною, проступає дух сивої давнини, вкарбований у курганах, стародавніх стоянках і козацьких займищах. Тут живе сама історія, яку зберігають люди, закохані у рідне село – віддані своїй землі.
У 285 річницю Шолохового в сільському Будинку культури лунали спогади, спливали імена і дати, незабутні події, які назавжди вкарбувалися у літописі села, старостинського округу – міста Покров. Берегиня цього теплого куточка, директор, керівник гуртків та народна майстриня Тетяна Алілуєнко зазначала, що ця велична дата – то родовід кожного шолоховця, для кого село стало долею.
У народній світлиці, історико-краєзнавчій кімнаті зберігаються експонати, які розповідають про минуле і сучасність села, про славні родинні династії Шолохового.
Цього дня їхні представники говорили про своїх пращурів, розглядаючи світлини та архівні матеріали: представниця вчительської династії Тарапай — Тетяна Калабіна, заслужений вчитель Любов Веретельник, колишній староста села Віктор Базілєвич. Ці документальні свідчення зібрав і продовжує досліджувати краєзнавець, мешканець Базавлука, Віктор Чергінець.
Все своє життя він вивчає минуле селищ, що входять до старостинського округу, є одним з ініціаторів встановлення скорботного хреста на місці поховання жертв Голодомору 33-го. У знакову дату Віктор Васильович розповідав, як збирав свідчення очевидців, спогади, світлини людей, які пережили страшні роки Голоду, війни.
Тетяна Алілуєнко презентувала архівні фото церкви, знищеної у 20-х роках минулого століття і макет Шолоховської слободи, яку відтворили разом з вихованцями гуртка «Гармонія» до 285-річчя Шолохового.
Старожили, ветерани села, люди поважного віку й молодь, з цікавістю занурювалися у минуле. Діти разом зі своїм наставником оживили історію рідного села, представивши її в образах.
Розповідали про те, що засноване в середині XVIII століття, Шолохове бере початок із часів Запорозької Січі, коли на цих землях з’явилися перші вільні поселення козаків. Першим постійним поселенцем був козак на прізвище Шолоховий, від якого бере назву степова перлина. З 1740 року тут вже оселилися родини запорозької старшини Нової Січі. Після ліквідації Січі у 1775 році території стали державною військовою слободою. До кінця XVIII століття місцеві жителі обробляли понад 4 тисячі десятин орної землі, користувалися сінокосами, лісами, були об'єднані у волость. Вони не були кріпаками, але виконували військові та податкові зобов’язання. Вже у 1882 році тут з’явилася перша школа, у 1896 - церковно-парафіяльна і ще дві школи у 1906 році.
Наскільки важливо зберігати свою історію і передавати її наступним поколінням, зазначала керуюча справами виконкому Вікторія Агапова, передаючи слова подяки від міського голови Олександра Шаповала.
Село завжди славилося талановитими майстринями, промислами, які збереглися до цього часу, завдяки людям, які охороняють історичну спадщину, на чому наголошували начальник відділу культури Тетяна Сударєва, директор міського історико-краєзнавчого музею ім.М.Занудька Тетяна Подольчак.
У Будинку культури можна було побачити це на власні очі: автентичні дідухи, вишиті рушники, петриківський розпис, глиняний посуд, вишиванки й предмети побуту, врятовані у найбуремніші часи.
За документальними спогадами мешканців села, які зберігаються у історико-краєзнавчій кімнаті, у роки революцій і громадянської війни Шолохове неодноразово переходило з рук у руки. Політика “чорних дошок”, репресії, Голодомор 1932–1933 років завдали глибоких втрат. У Другу світову війну близько тисячі мешканців Шолохового стали до лав армії, діяли два партизанські загони. 17 серпня 1941 року село було окуповане, розстріляно 67 мирних жителів, понад 300 юнаків і дівчат вивезено на примусові роботи. У війні загинуло 430 шолоховців, 270 були нагороджені бойовими відзнаками.
Село, яке завжди вражало своєю мальовничістю, зберігало біль пережитого і до цього часу свято береже пам'ять. Присутні старожили говорили про це, а колектив «Бабусині секрети» та вокальний гурт “Веселка” виконав пісні, які теж є частиною минувщини, що передається з покоління в покоління.
Про людей та сьогодення громади говорили староста села Євген Лісніченко та отець Мар’ян.
Історія, яку плекають, заклала підгрунтя сучасності, вона є тим безцінним, що продовжує жити у Шолоховому- селі, яке надихає та вражає, зазначали Тетяна Алілуєнко, Уляна Сольська.
У 2018 році для села почалася нова сторінка, воно увійшло до старостинського округа територіальної громади Покрова.
Сьогодні у Шолоховському старостинському окрузі проживає понад 2200 мешканців. Попри всі виклики і непростий шлях, шолоховці залишаються прикладом стійкості, життєвої сили та надії. Вони стали на захист України, борячись з нашим споконвічним ворогом, наближають перемогу і в тилу. Надскладні часи гартують і зміцнюють, поглиблюють усвідомлення важливості свого рідного краю. А його майбутнє – в дітях.
Юні шолоховці, гуртківці «Дивограю» та «Гармонії», захоплено розповідали про історію свого села, рідного краю. З повагою і щирістю - про ветеранів і своїх пращурів. Для них історія – жива, бо вони осягають її щодня під час зустрічей зі старожилами, досліджуючи старі фотографії та документи, записуючи родинні перекази.
Пропускають кожну подію крізь серце, відчуваючи особистий зв'язок із минулими поколіннями. Дізнаються про долі тих, хто боронив рідну землю, і тих, хто розбудовував село у мирний час. Ці знання допомагають їм краще зрозуміти сьогодення та цінність миру, за який нині знову ведуть боротьбу мужні Захисники й Захисниці. Для них це не просто краєзнавство, а важлива місія — зберегти пам'ять і передати її наступним поколінням.
Пресслужба міського голови.
