Житня хлібина з запаленою свічкою – так кожної четвертої суботи листопада покровчани поминають заморених голодом, безневинних жертв Голодоморів 1921-1923, 1932-1933, 1946-1947 років. Живі квіти й грони калини лягають до Пам’ятного Хреста у селищі Базавлук, нагадування про сотні земляків, загиблих у страшні роки голоду. У 33-му сучасна територія міста складалася з селищ, деякі з них навіки були стерті з мап – винищені Голодомором.
Для Покрова ця сторінка історії - незагоєна рана, а сьогодні, коли російські окупанти знищують пам’ятники Голодомору, вбивають українців – вона є свідченням злочину, котрому немає терміни давнини. Геноцид українського народу продовжується масованими атаками не лише на міста – на пам'ять.
Але пам'ять живе і ще живі свідки голоду. За оцінками істориків, у Голодоморах знищено до 14 мільйонів українців. Точної цифри жахливих втрат не можуть дати навіть сьогодні. Продовжують спливати все нові жахливі факти – свідчення.
Свічки у спомин за кожного загиблого запалювали покровчани біля скорботного Хреста.
Роковинам були присвячені онлайн-заходи у закладах культури й освіти, клубних установах, Будинку культури Шолохового, під час яких розповідали про причини та жахливі наслідки Голодоморів...
У суботу, 26 листопада, Покров приєднався до Всеукраїнської акції «Свічка пам’яті»
Прес-служба міського голови.
