Зупинилося серце людини, яка в роки Другої Світової війни зробила свій особистий внесок у перемогу над нацизмом. Життєвий шлях покровчанина Віктора Григоровича Мельнікова був наповнений випробуваннями, боротьбою і мужністю. Він належав до категорії тих громадян, які стали партизанами-інтернаціоналістами та брали участь у боротьбі з нацистами на території країн Європи. За тисячі кілометрів від Батьківщини, ці люди покрили себе невмирущою славою і навіки вписали своє ім'я в боротьбу з “коричневою чумою”.

Віктор Мельніков народився у 1926 році. Під час окупації, наприкінці 1943 року, разом з братом Василем потрапив в облаву під Самбором. В січні 1944 року вони були вивезені на примусові роботи до північної Італії. Але юні патріоти не здалися. Невдовзі брати втекли у гори до місцевих партизан-гарібальдійців. Своє перше бойове хрещення 18 річний Віктор Мельніков прийняв в боях біля міста Удіне.

Через деякий час за рішенням партизанського керівництва Італії та Югославії усі громадяни СРСР переводилися у розпорядження вищого військового керівництва Югославії. Віктор спочатку потрапив до місцевого партизанського загону, а потім став бійцем Народно-визвольної армії Югославії. З 11 вересня 1944 року хлопець воював у складі другого батальйону 18 Словенської ударної бригади “Базовшикой”. У югославській газеті за 1977 рік його згадують як одного з кращих бійців батальйону до складу якого входили громадяни колишнього СРСР. Ця бригада брала активну участь в бойових діях на території північно-західної Югославії.

Віктор Григорович особливо запам'ятав наступальні операції їхньої дивізії при звільненні великого міста Трієст на узбережжі Адріатичного моря. Під час боїв його двічі було поранено. Саме в Югославії він зустрів День Перемоги. Настав час прощатися з братами по зброї, разом з якими Віктор Мельніков наближав кінець війни та повертатися додому.

Тут їм довелося пройти сувору перевірку контррозвідки СМЕРШ. Потім із воїнів-інтернаціоналістів сформували будівельний батальйон. У 1945 році Віктора через інвалідність було комісовано.

Після війни він спочатку працював на металургійному заводі у місті Руставі. До нашого міста доля привела Віктора Мельнікова у 1958 році. Тут він чесно трудився на різних підприємствах, у тому числі 36 років віддав гірничо-збагачувальному комбінату. На заслужений відпочинок ветеран пішов лише у 72 роки.

Віктор Мельніков прожив довге та насичене життя у якому було місце військовому і трудовому подвигу. У його архіві зберігалося багато документів і фотографій, які відображали моменти зустрічей колишніх воїнів-інтернаціоналістів, що воювали у 9 корпусі Національної визвольної армії Югославії. Він свято беріг посвідчення партизана Югославії та партизана Другої світової війни у Європі, підписане Маршалом Л.О.Говоровим. На чужій землі, не шкодуючи життя і здоров'я, такі люди як Віктор Мельніков вступили в бій з фашизмом. Він навічно залишиться у пам'яті покровчан як один із солдатів Перемоги.

Міський голова Олександр Шаповал, виконком та депутатський корпус Покровської міської ради, громадськість висловлюють співчуття рідним та близьким Віктора Григоровича Мельнікова з приводу тяжкої втрати.

Прес-служба міського голови.