Рішенням четвертої сесії Покровської міської ради 7 скликання, на честь 72-ої річниці звільнення нашого міста від фашистських загарбників та за клопотанням президії міської ради ветеранів, звання «Почесний громадянин міста Покров» присвоєно ветеранам війни, праці, безпосереднім учасникам Нікопольсько-Криворізької операції – Павлу Тарасовичу Гурі, Роману Адамовичу Судольському та ветерану війни, праці, громадському журналісту, активісту патріотичного виховання серед підростаючого покоління - Миколі Григоровичу Журбіну.

Павло Тарасович Гура

Ветеран війни, праці, капітан у відставці, колишній льотчик-винищувач 288-ї винищувальної авіації 17-ї повітряної армії.

Народився 23 квітня 1922 року у Кіровоградській області. З 1937 року мешкає на Другому селищі м.Покров. У лавах армії з 1940 року, закінчив Чугуївське авіаційне училище, після якого направлено до 17-ої повітряної армії, 208 окремої винищувальної дивізії, згодом 288 винищувальної дивізії.
Пройшов шлях від Сталінграда до Відня, брав участь у боях за Україну, Молдавію, Болгарію, Румунію, Югославію, Австрію. Один з останніх учасників Нікопольсько-Криворізької операції зі звільнення нашого краю від фашистських загарбників.
Лише за період до 1943 року мав 18 бойових вильотів, брав участь у 5 повітряних боях. На його рахунку 2 збиті літаки противника, знищений аеростат спостереження. У серпні 1943 року, під час звільнення Донбасу, отримав тяжке поранення, втратив око. Інваліда за зором було відсторонено від бойових вильотів. Домігся повернення до дивізії. Став другим після Маресьєва льотчиком-інвалідом, хто не покинув бойового строю. До кінця війни літав у якості командира авіаланки зв’язку 288 винищувальної дивізії. У 1946 році звільнений у запас. Повернувся до рідного Другого селища. Працював у гірничо-збагачувальному комбінаті. Має 52 роки трудового стажу.
Нагороджений орденами Бойового Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, двома орденами Червоної Зірки, медалями « За визволення Белграда», «За взяття Будапешта», «За взяття Відня» та ін.. Бойовий шлях Гури описано у книзі генерал-майора авіації, Героя Радянського Союзу Бориса Смирнова “Небо моєї молодості”.
Роман Адамович Судольський

Ветеран війни, праці, гвардії старший лейтенант у відставці.
Народився у 1922 році на Херсонщині. У лавах армії з 1940 року. Після закінчення школи молодших авіафахівців, направлений сержантом 43-ї стрілецької бригади Західного фронту. Брав участь у боях перших днів війни – Смоленській битві. У складі 258-ї стрілецької дивізії воював на Сталінградському, Південно-Західному фронтах. Звільняв Сталінград, Ростов, Донбас, Мінськ, Форсував Дніпро. Один з останніх безпосередніх учасників Нікопольсько-Криворізької операції зі звільнення нашого краю.
Після поранення, у складі 96-ї гвардійської дивізії, командир взводу розвідки, гвардії старшина Судольський брав участь у Східно-Пруській, Празькій операціях. Інвалід війни, воював на дев’яти фронтах, пройшов війну від першого до останнього дня. Нагороджений орденом «Слави III ступеня», орденом Червоної зірки, орденом «Вітчизняної війни II ступеня», медаллю «За відвагу», та ін..
За мирних часів працював у гірничо-збагачувальному комбінаті, Богданівській збагачувальній фабриці.
Микола Григорович Журбін

Полковник у відставці, колишній рядовий 53-ої стрілецької Новоукраїнської ордена Суворова II ступеня дивізії, 2-го Українського фронту.
Микола Журбін брав участь у боях на заключному етапі Другої Світової – у 1945 році. Йому, 18-річному, випало пройти останніми шляхами війни – до довгоочікуваної Перемоги.
Вже після хрещення війною закінчив Київське Червонознаменне танкове училище ім..Фрунзе, щоб стати у лави захисників вже мирних кордонів своєї землі. Микола Григорович проходив службу у південній групі радянських військ, Київському, Тавричному, Приморському воєнних округах та на Далекому Сході. Після звільнення з армії обрав шлях творення – мирного будівництва. У 85-му ветеран, чий трудовий стаж складав понад 61 рік, приїхав до Покров.
Багато років поспіль Микола Журбін очолював прес-службу ради ветеранів, від дня заснування газети «Козацька вежа» став її громадським кореспондентом. Написав сотні статей про героїв війни, більшість з них увійшли у збірник «Погляд крізь роки», укладачем якого виступив і Микола Григорович. Продовжує бути громадським кореспондентом, активістом патріотичного виховання молоді.
Прес-служба міського голови.