21 листопада Україна відзначає День Гідності та Свободи. З цієї нагоди не можна не згадати про людей, які останні шість років в окопах Донбасу захищають територіальну цілісність нашої країни та мирне небо над головами українців. Їм доводиться ризикувати своїм життям, витримувати розлуку з близькими, втрачати бойових товаришів. Але вони зробили свій вибір, від якого залежало існування України як держави.

Наш земляк Євген Лісніченко пішов відстоювати  неподільність своєї країни у 2016 році. До цього жив звичайним життям: школа, строкова служба в армії та 10 років роботи у правоохоронних органах. Рішення стати на захист України було непростим, адже у 2015 році у них з дружиною Євгенією народився син Владислав.

Та присягу дають лише раз і Євген залишився вірній клятві захищати свою країну.

Його бойовий шлях пов'язаний з 92 механізованою бригадою. Водій,  потім командир відділення і врешті головний сержант -  таким був шлях Євгена за три буремні роки війни. Йому довелося пройти через жорсткі бойові сутички в районі Мар'ївки та Авдіївки, які вважаютm одними з найгарячіших точок лінії зіткнення.

Як згадує Євген, противник іноді знаходився настільки близько, що вночі було добре чути його голос. Тож перестрілки та обстріли з 82 міліметрових мінометів стали частиною військового життя.

Сил додавала сім'я і бажання повернутися до рідного дому. Євген зізнається, що розлука з близькими виснажувала, його родина пройшла це нелегке випробування разом з ним.

 - Там головне знати, що ти потрібен, за тебе хвилюються і підтримують. День за днем живеш саме заради цього”, — говорить він.

Зв'язок був нестабільним, поговорити з сім'єю вдавалося уривками, а коли спускався в підвал на свою позицію, та сигнал зникав взагалі. Напевно, лише близькі ветеранів АТО знають, скільки нервів коштують слова: “Абонент знаходиться поза зоною досяжності”, якщо ти намагаєшся додзвонитися рідній людині туди, де йде війна...

Очевидно, що  молитви рідних усі ці три роки берегли нашого земляка. Сьогодні він вдома, працює на комунальному підприємстві “Добробут”. Сім'я очікує на другу дитину. Упевнені, що також буде хлопчик.

Євген Лісніченко  радіє, що за останні роки його рідне місто стало більш чистим і охайним, зроблено багато хорошого.  Тепер і він докладає сили й енергію, щоб  бути корисним і в мирному житті. Наша зустріч проходила в селищі Гірник, де Євген за допомогою міні-навантажувача готував територію для майбутнього висаджування дерев.

 -Хочеться, щоб люди цінували працю і берегли те хороше, що зроблено для міста та усіх його мешканців”, — говорить він, наголошуючи, що важливо, аби  змінювалася і культура людей, їх філософія.

Євген, як і більшість його  побратимів, сьогодні живе мирним життям. Але саме щоб захистити це мирне життя йому довелося пройшов шлях солдата. І в честь особливої дати ми знову віддаємо шану та дякуємо усім тим покровчанам, які стали на захист своєї країни та її незалежності.

Прес-служба міського голови.