26 червня засяяла ювілейна дата на життєвому календарі учасниці ІІ Світової війни - Лідії Миколаївни Морозової. Її життєвий шлях сягнув славного 90-річчя. Поважна покровчанка приймала вітання не лише від близьких та друзів, а й від імені міського голови. Ювілярці вручили квіти та вітальну адресу з найкращими побажаннями здоров'я, життєвого оптимізму, бадьорості та міцності духу.
Нині вони жінці дуже потрібні, як і підтримка, за яку щиро дякувала Олександру Шаповалу.
Життя випробовує Лідію Миколаївну від самого дитинства і не обмежилося лихоліттям, яке випало на все її покоління.
Народилася у 1931-му в Томаківці. У три роки осиротіла дівчинка потрапила до місцевого дитбудинку.
Згадки про дитинство та юність досі викликають у жінки сльози. В пам’яті – відчуття голоду та страху. Війну дитячі очі зафіксували короткими епізодами.
Пам'ятає велику хвилю, що несла тварин і знесені на своєму шляху конструкції. Таке бачили очевидці, яким пощастило не потрапити в епіцентр подій, спричинених вибухом греблі Дніпро ГЕСу у 1941-му. Обстріли та бомбардування, від яких наляканих дітей переховували у підвалі. Далі евакуація.
Дитинство, якщо його можна так назвати, закінчилося у 44-му, коли тринадцятирічна Ліда стала до верстата. У звільненому Запоріжжі розгорнули військове виробництво, де були задіяні і діти з сиротинця. Як кажуть, на війні дітей не буває. Спочатку працювала на металопрокаті, виготовляла патрони. Потім на ткацькому виробництві для потреб авіації.
Непрості обставини життя лише загартували дівчину, спонукаючи рухатися далі.
Після війни пішла на медичні курси, освоїла професію дезінфектора, яка у післявоєнний час була особливо затребувана.
Раніше незнайомі слова - дератизація, дезінсекція й дезінфекція набули реального змісту, а боротьба з гризунами, комахами та мікроорганізмами стали її роботою.
У 1961 році Лідія Миколаївна вже була заміжньою, сім'я виховувала двох діток і мала квартиру. Проте, дізнавшись про молоде гірницьке містечко, яке стрімко розвивалося і потребувало робочих рук, наважилися на переїзд до Орджонікідзе. Їй хотілось перегорнути сторінку, кілометрами відділивши важкий період життя.
- Покров я вважаю свої рідним містом, тут пройшло моє справжнє життя. Радію, що місто відновлюється, стає схожим, на те, яким я його побачила вперше, - говорить ювілярка.
Тим часом чоловік почав трудитися на гірничозбагачувальному комбінаті, дружина влаштувалася до санепідстанції, яка саме тоді з філіалу переросла у самостійну одиницю. Поступово з дезінфектора “доросла” до завідувачки санітарно-епідеміологічного відділу, де працювало понад тридцяти чоловік.
Згадуючи про роботу, свій колектив, тодішню очільницю санстанції Тетяну Мохонь, погляд Лідії Миколаївни світліє:
- Яка була дружня атмосфера, як ми вболівали за роботу і з підтримували одне одного! За показниками епідситуації були кращими в області, а наш досвід вивчали на республіканському рівні.
Дружні стосунки колишні колеги зберегли до сьогоднішнього дня. Ювілей Лідії Миколаївни став чудовим приводом, аби зустрітися і згадати минуле. Теплі привітання ювілярка приймала й від Тетяни Архипівни з далекої Америки.
Підтримували, коли народилася онучка Валя, яка від народження потребувала лікування та реабілітації. Коли боролися з онкологією за життя доньки. Щоб допомогти родині, жінка не цуралася ніякої роботи, підпрацьовувала двірником, санітаркою. Продала квартиру й усе, що можна продати, але все виявилося марним. Доньку врятувати не вдалося, а літня жінка залишилася єдиною опорою для онучки, яка потребує сторонньої допомоги.
- Я змушена забувати про свій вік, про хвороби, збираюся з силами і роблю те, що мушу. З острахом думаю, що буде після мене, - ділиться своїми переживаннями Лідія Миколаївна.
- Ми вдячні соціальним службам і кожному, хто нас підтримує. Від душі хочемо подякувати Олександру Миколайовичу. Це людина, до якої ми зверталися в самих критичних ситуаціях і отримували підтримку, незалежно від його посади. Тож іменинниця сьогодні була надзвичайно зворушена увагою міського голови.
Приєднуємося до вітань і гарних слів, які заслужила ювілярка.
Сильній, мудрій, незламній жінці, з непростою долею бажаємо ще багато життєвих сторінок, здоров'я і нехай з усього, що тривожить душу, знаходиться вихід.
Прес-служба міського голови.
