Неможливо уявити сучасний світ без такої важливої служби, як екстрена медична допомога. Щодня, щогодини, щохвилини хтось набирає «103»  і «швидка» стає першою, хто опиняється поруч з людиною у важку хвилину. У них мало часу на діагностику, а діяти треба швидко і максимально ефективно. «Швидку» або покидають після першого ж чергування, або залишаються на все життя.

З моменту першого робочого дня  Любов Михайлівни Мороз -  фельдшера підстанції екстреної медичної допомоги м. Покров, пройшло майже сорок років. Неможливо підрахувати скільком покровчанам за ці десятиліття вона надала догоспітальну медичну допомогу й навіть врятувала життя.

Оминути медицину не могла. Дівчинка із захопленням слухала  розповіді старшого брата, студента медучилища, про пари, практику в лікарні, а потім і про екстремальні будні «швидкої».

І теж захотіла стати фельдшером. Далеко їхати не довелося, у рідному Закарпатському містечку Міжгір’я було своє медичне училище.

 З місцем роботи все вирішилося саме собою. Поїхавши в гості до подруги на Дніпропетровщину, й припустити не могла, що в теперішній Покров стане її домом. Тут випускниця медичного училища зустріла свого майбутнього чоловіка, тут стала мамою, бабусею і колегою в дружньому колективі служби швидкої допомоги.

Впродовж десятиліть мінялися назви, структура, проходили реформування, з’явилися смартфони, супутникова навігація, проте робота фельдшера залишалася незмінною – надання  хворим і постраждалим мешканцям міста екстреної медичної допомоги.

• Стільки всього було…  Крім  банальних температур, тиску та остеохондрозу  - надання допомоги постраждалим під час пожеж, ДТП, поранень, нещасних випадків, серйозних травм, реанімація. Найважче, коли швидка вже безсила, особливо, коли це діти. Скільки б років не працював, а людське горе залишає в душі слід, - ділиться фельдшер вищої категорії.

  

   

Любов Михайлівна вважає, що важливо не лише надати медичну допомогу, а й психологічну. Іноді не менш важливо просто потримати за руку, особливо літніх людей. На викликах жінка намагається максимально підтримати пацієнта. Люди пам’ятають про це, часто впізнають на вулиці, дякують за увагу.

Попри складність роботи, не раз зустрічалася з випадками агресії, потрапляла в небезпечні ситуації, продовжує любити обрану професію і не уявляє іншого життєвого сценарію. Ставленням до своєї справи надихнула обох доньок. Сніжана і Наталія пішли слідами матері, обравши медичний фах.

Психологічні навантаження, на які щедра робота «швидкої», допомагає знімати кулінарія. Випічка Любов Михайлівни вже стала легендою на підстанції.

Таке воно - життя на першому рубежі медицини. Коли головна нагорода – врятоване життя і збережене здоров’я.

Прес-служба міського голови.