Уляна Юхимівна Стрижак одна з останніх свідків нацистських злодіянь. Сьогодні колишньому в'язню трудових таборів Бухенвальда 92 роки. У далекому 1943 році їй пророкували лише місяці життя на фабриці смерті, а вона вистояла заради пам'яті про тих, хто так і не повернувся додому.
Уляні Юхимівні було лише тринадцять, коли до їхнього села Путилівка, що на Нікопольщині, прийшла війна. І тільки шістнадцять, коли їх, українських дівчат, у товарних вагонах везли на чужину.
- Нас дев'ять діб везли у невідомість. У Веймарі вивели з вагонів, виставили на площі, де бауери відбирали собі працівників. “Щасливців” забирали для робіт по господарству, решту — до таборів. Я була надто худорлявою і маленькою, на мене ніхто й не глянув, - згадує жінка.
Кінцевою зупинкою відмінниці довоєнного навчання став Бухенвальд. Вже після війни Уляна Юхимівна дізналася, що їхній табір належав до числа 22 філій фабрики смерті, де у підземних цехах тривало цілодобове виробництво. Голодні, гнані собаками та нагайками, вони виробляли техніку й боєприпаси.
- Ми трималися з останніх сил, бо інакше потрапили б туди, звідки вже ніхто не повертався. До Бухенвальда нас водили з виховною метою, конвоїри показували печі, гори людського волосся, сміючись, говорили, що це чекає на всіх, - розповідає Уляна Юхимівна.
Вона вижила, наперекір усьому, дивом вціліла у “марші смерті”, коли з наступом союзницьких військ нацисти намагалися знищити докази. Говорить, що у ту страшну мить думала про маму...
Наприкінці квітня 45-го, після спецперевірок, Уляні Стрижак дозволили повернутися додому. Вона йшла в Україну пішки і до цього часу не забула того щастя. Важливим було тільки життя, і вона жила, працювала у колгоспі та ростила трьох дітей. Про Бухенвальд змогла відкрито розповісти лише на початку 90-х, коли з таких як вона зняли тавро зрадника.
Вже багато років Уляна Юхимівна мешкає у Покрові, в неї велика любляча родина. Другою сім'єю став колектив терцентру, куди жінка приходить, аби бути у колі однолітків. Вона відвідує університет третього віку, на неї, доброзичливу й відкриту, завжди тут чекають. Як говорять її подруги: “Ніхто так не співає, як Уляна”. Бухенвальд приходить уночі, коли серце стискається від страху й болю...
Завтра, 11 квітня, весь світ відзначатиме Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів.Саме цього дня 75 років тому в'язні Бухенвальда підняли інтернаціональне повстання. Уляна Стрижак одна з тих, хто памятає той день...
А ми не повинні забувати страшної арифметики смерті: за період Другої Світової через концентраційні табори пройшли 2187100 чоловік, з них 815937 загинули.
У таборах смерті загинуло 3164880, а ще понад 3,5 млн осіб у таборах для військовополонених і біля 1,5 млн євреїв, розстріляних на місцях свого проживання. У військово-польовому концтаборі, що діяв під час окупації у селищі Рудник, вбито понад 2 тисячі військовополонених та мирних жителів. З 1520 наших земляків, примусово вивезених до Німеччини, додому повернулося лише 760.
Прес-служба міського голови.
