У 2024 році Кодекс законів про працю України доповнений главою XI-А, присвяченою праці домашніх працівників. До цього моменту у законодавстві про працю України не існували поняття домашньої праці та домашніх працівників.

Йдеться не про побутові послуги, а про щоденну турботу, допомогу з доглядом за дітьми, підтримку літніх людей, забезпечення комфорту в домі. Няні, доглядальниці, хатні помічники, водії та садівники – їх праця не помітна для суспільства, але має бути гідною і захищеною, як і будь яка інша праця.

І найголовніше — будь яка праця має бути оформлена відповідно до законодавства.

Домашній працівник — це фізична особа, яка виконує домашню працю у межах трудових відносин з роботодавцем.

Домашня праця — це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором. Трудовий договір укладається в письмовій формі у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу і зберігаються у кожної із сторін.

Трудовий договір, укладений з домашнім працівником, може передбачати додаткові, крім передбачених законодавством, права, гарантії, соціально-побутові пільги та взаємні зобов’язання сторін.

Протягом строку дії трудового договору до нього можуть бути внесені зміни за згодою сторін. Зміни до трудового договору вносяться в письмовій формі.

Сторони самостійно вирішують питання щодо необхідності ведення первинної облікової документації та трудової книжки домашнього працівника.

Домашні працівники, які виконують домашню працю у межах трудових відносин, самостійно сплачують єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на засадах добровільності шляхом укладення договору про добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Не вважається домашньою працею робота для домогосподарства, яка здійснюється особою нерегулярно та не більше 40 годин на місяць.

Начальник управління Тетяна ІГНАТЮК