У нашому місті є люди особливої професії. Кожного дня вони стають джерелом допомоги, підтримки та надії для сотень покровчан.

Працівник територіального центру обслуговування населення Наталія Зелінська віддала цій благородній справі понад 24 роки. До нашого міста дівчина разом з батьками переїхала в 14-річному віці. Усе її свідоме життя пов'язане з Покровом, тут живуть її найрідніші люди.

Її перша освіта була зовсім не пов'язаною з нинішньою роботою. Спочатку Наталія закінчила металургійний інститут. Зізнається, коли тільки прийшла працювати до терцентру, то думала, що робота тут буде для неї тимчасовим періодом у житті.

“А потім спробувала, мені сподобалося. Сподобалося тим, що я могла спілкуватися з людьми, відчула, що це моє”, — говорить жінка.

Тож, коли отримувала другу вищу освіту і захищала диплом в Міжрегіональній академії управління персоналом, навіть викладачі цікавилися практичним досвідом її роботи.

Значення терцентру для міста важко переоцінити. Значна частина жителів Покрова сьогодні це люди похилого віку. Багато з тих чи інших причин є самотніми, через вік і стан здоров'я не здатні піклуватися про себе самі. Саме їм і приходять на допомогу соціальні працівники. Приносять продукти і ліки, прибирають помешкання, готують їжу та роблять багато іншого.

Про усі тонкощі та особливості цієї роботи Наталія Зелінська знає як ніхто. 19 років вона була соціальним працівником, обслуговувала людей в різних частинах міста.

За її словами, це вимагає особливого стану душі. “Для когось з них ти можеш бути наче донька, адже приходиш допомагати. Для самотньої людини дуже важливо, щоб її вислухали. Багато з них самі сидять в чотирьох стінах, їм хочеться уваги, якої не вистачає. Часто соціальний працівник це єдина людина, якій  вони можуть щось сказати, виговоритися. Тому важливо бути чуйним. Звісно, що іноді буває непросто. Але я завжди розумію, що їм важче, ніж мені, тож це надає сил і терпіння. Адже все одно ти потім бачиш вдячність в очах людей”, — розповідає Наталія.

Вона згадує, як на початку її роботи в терцентрі обслуговувалося близько 120 людей. Сьогодні ця цифра зросла більше ніж вдвічі. Зокрема,  додалися люди з сіл старостинського округу. В середньому одному соціальному працівникові доводиться на день відвідувати близько 6 підопічних.

Наталія Зелінська з величезною повагою говорить про своїх колег, адже розуміє наскільки важливою є їх робота.

Так, під час карантину для своїх підопічних працівники терцентру були чи не єдиним вікном у світ. Наталія говорить, що в цей період було дуже багато дзвінків і звернень від покровчан похилого віку, на які намагалися оперативно реагувати.

Жінка любить справу, якій віддала більшу частину свого свідомого життя.

“Для мене це і професія, і стан душі. Я люблю спілкуватися з людьми. Завжди думаю, чим я можу підтримати і допомогти. Адже, коли  ти допомагаєш  людині — тобі самому від цього стає тепліше”, — розповідає наша героїня.

А своїм колегам Наталія щиро бажає терпіння, без якого в їхній роботі не обійтися. А також зберігати в душі той життєдайний вогник любові, який робить особливим  їхню благородну професію.

Прес-служба міського голови.