24.08.1999 – 24.10.2022
Володимир Ситник народився 24 серпня 1999 року у місті Орджонікідзе (нині Покров).
Зростав добрим, чуйним, товариським, з відкритим серцем, був мотолюбителем.
Навчався у Чортомлицькій школі. Потім у Нікопольському професійному ліцеї, де здобув фах електрогазозварювальника.
Працював за спеціальністю в автотранспортному цеху гірничо-збагачувального комбінату.
У 2018 році Володимир уклав контракт на службу в лавах ЗСУ. Брав участь у бойових діях в зоні АТО та ООС на території Донецької та Луганської областей. Спочатку був навідником гармати, згодом служив у розвідці разом із батьком. За сумлінну службу був нагороджений відзнаками: «За службу державі», «Учасник бойових дій» та «Ветеран війни».
Після завершення контракту працював у трубопрокатному цеху підприємства «Інтерпайп НікоТьюб».
З повномасштабним вторгненням рф, 26 лютого 2022 року, Володимир добровільно знову став до лав ЗСУ. Служив гранатометником у парашутно-десантному батальйоні Десантно-штурмових військ ЗСУ.
Володимир Ситник загинув 24 жовтня 2022 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Терни на Донеччині, виявивши мужність, стійкість і відданість присязі. Йому було 23 роки. Залишилися батьки та сестра.
25 листопада 2022 року Володимиру Ситнику посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров», нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом», орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Воїна поховано на кладовищі селища Чортомлик.