28.12.1991 – 08.02.2026
Тимофій Пономаренко народився 28 грудня 1991 року у місті Ніжин Чернігівської області. З дитинства був ініціативним, працелюбним, вимогливим до себе та здатним приймати нестандартні рішення.
Із 12-річного віку Тимофій проживав у місті Покров. Навчався у школі №2, згодом — у ПТУ №50, де здобував професію кухаря. Його трудова діяльність була пов'язана з будівництвом.
У березні 2022 року добровільно став до лав Збройних сил України. Служив старшим водієм відділення спостереження розвідувальної роти. У складі розвідувальних підрозділів виконував бойові завдання на Донецькому напрямку - в районах населених пунктів Спірне, Верхньокам’янське, Сіверськ Донецької області та Білогорівка Луганської області.
За час служби тричі отримував осколкові поранення та численні контузії, проте щоразу повертався до виконання бойових завдань.
Побратими знали Тимофія як мужнього, відповідального воїна. У боях він неодноразово проявляв героїзм, лідерські якості, під вогнем противника здійснював евакуацію поранених військових, рятуючи життя побратимів. Користувався великою повагою серед товаришів по службі.
За особисту мужність і самовіддане служіння Україні Тимофій Пономаренко був нагороджений орденами «За мужність» ІІ та ІІІ ступенів, відзнакою Президента України — медаллю «За оборону України», почесними нагрудними знаками Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест» і «Хрест хоробрих», відзнакою Міністерства оборони України — медаллю «Захиснику України», а також відзнакою Сіверської громади «За оборону Сіверської громади».
8 лютого 2026 року старший солдат Тимофій Пономаренко загинув у бою за Україну поблизу населеного пункту Рай-Олександрівка Краматорського району Донецької області, виявивши мужність, стійкість та відданість присязі. Воїну було 34 роки.
У Героя залишилися дружина, донька та син.
27 березня 2026 року йому посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».
Воїна поховано у Покрові на Центральному кладовищі.