- Мороз Владислав Вікторович
Біографія
30.07.1985 – 18.07.2023
Владислав Мороз народився 30 липня 1985 року у місті Орджонікідзе (нині Покров).
З дитинства вирізнявся допитливістю та глибокою зацікавленістю в техніці. Завершивши навчання у школі №7, вступив до ПТУ №50, де здобув професію машиніста екскаватора. Згодом продовжив освіту в Запорізькому гідроенергетичному коледжі. Працював у ПрАТ «Дніпроважмаш».
З початком АТО, у вересні 2014 року, Владислав добровольцем став на захист територіальної цілісності України, вступивши до 43 батальйону ЗСУ. Із солдата він пройшов шлях до старшого сержанта. Служив у складі 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр», а також 25-ї десантно-штурмової бригади — кулеметником, командиром гармати. Брав участь у бойових діях по всій лінії фронту в Луганській та Донецькій областях. Мав позивний “Змія”. Ризикуючи життям, установив Державний Прапор України на вежі окупованої Горлівки. Учасник АТО та ООС. Відзначений почесними грамотами: «За взірцевість у військовій службі», «Учасник бойових дій», «Учасник АТО». За відвагу й відданість службі удостоєний ордена Богдана Хмельницького III ступеня.
З повномасштабним вторгненням рф знову добровільно став до лав ЗСУ як командир гармати самохідного артилерійського взводу 23-ї окремої механізованої бригади.
Владислав Мороз загинув 18 липня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу села Новогригорівка Пологівського району Запорізької області, виявивши мужність, стійкість і відданість присязі.
Старшому сержанту було 37 років. У Владислава залишилися мати та брат. Його згадують як сміливого, відважного воїна, який не боявся брати на себе відповідальність, вірного товариша та побратима.
25 серпня 2023 року Владиславу Морозу посмертно присвоєно звання «Почесний громадянин міста Покров» та нагороджено відзнакою «За заслуги перед містом».
Воїна поховано у Покрові на Центральному кладовищі.